Кріпак і чорт
Українська народна казка Чернігівщини

Колись, як ще була кріпаччина, в одного пана служив чоловік. От пан йому й каже:

— Дай мені дві жмені срібла, або вижени з болота чортів. Тоді я тебе на волю випущу.

Чоловік собі думає: «Срібло трудно дістати, а чортів вигнати можна». Пішов він до коваля, щоб той зробив дротяну нагайку. Той і зробив. Взяв він ту нагайку та й пішов до болота. Став на болоті та й з грязі стовпчики ліпить. Коли це виходить з болота чорт та й питає:

— А що це ти, чоловіче, робиш?

— Та от думаю тут монастир будувати. Ото, бачиш, стовпчики положив.

— Не побудуєш тут монастиря, бо ми тебе задушимо, — сказав чорт, але й сам злякався.

Прибіг до ватажка свого та й усе розказав. Посилає той до чоловіка здорового, високого чорта та й каже йому:

— Позмагайтеся, хто сильніший. Як він переможе, то ми підемо звідси і хай будує тут монастир. А як ти переможеш, то хай він відступиться від цього болота. Та йому й скажи.

Виходить чорт з болота та й каже чоловікові, так і так, будемо з тобою боротися.

— Де ж тобі мене подужати? — каже чоловік. — Краще борися з моїм дідом. Він такий старий, що уже й мохом обріс. Ось тут у лісі й лежить.

Привів чоловік чорта у ліс. А під кущем ведмідь лежав. Чорт сіпає його та й каже:

— Вставай, діду, боротися будемо.

Ведмідь як схопиться та як візьме чорта в лапи, так той насилу вирвався. Прибігає в болото та й каже головному:

— Не можу його побороти. Коли я його діда не поборов, то що про нього казати?

Посилає старший другого чорта. Приходить той і каже:

— Чуєш, чоловіче, хто з нас дужче свисне, того і буде озеро.

— Добре, тільки ти спочатку, а я вже після.

Чорт як свиснув, то на деревах листя посипалося. А тоді й каже:

— А тепер ти.

— Я свисну, але ти очі зав’яжи, бо повискакують.

Зав’язав чорт очі хустинкою. Чоловік як свиснув нагайкою чорта по шиї, так він і покотився в болото. Посилає головний третього чорта. Дає йому свою булаву і каже:

— Гляди, щоб ти її нікуди не дів, бо тоді ми усі пропащі. А цю булаву хто вище кине, того й буде болото.

Прийшов чорт до чоловіка і розказав все. Той погодився кидати. От нечистий як кинув, дак вона аж ввечері впала на землю. А чоловік її з одного боку підняти не може, не те, щоб кинути. Тоді він узяв булаву за один кінець та й дивиться вгору. А чорт питає:

— Чого ти дивишся?

— Дожидаю, коли хмарка набіжить, бо хочу булаву на неї закинути так, щоб ви, поганці, ніколи її не бачили.

Схопив чорт булаву та в болото. От головний чорт посилає до чоловіка чорта спитати, чи не хоче він грошей багато, тільки б їх з озера не виганяв. Приходить той та й питає:

— Що тобі, чоловіче, дати, щоб ти нас з озера не виганяв?

— Та оцей бриль повен срібла дайте.

— То я тобі зараз дам.

— Ні, принеси мені вночі в клуню.

— Добре, принесу.

Прийшов чоловік додому, викопав у клуні глибоку яму, а зверху бриль начепив. Коли це вночі несе йому чорт мішок срібла. Висипав, дивиться, а бриль порожній. Приніс він ще три мішки. А бриль знову порожній. Носив чорт срібло цілу ніч, поки яма не стала повна. Тоді чоловік забрав гроші, дав дві жмені пану і дістав волю.