Курчатка-правнучатка
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі дід Сашка. Як говориться в казці, була у нього синя семиряжка, на голові шапочка, а на спині латочка. Але це ще не вся казочка. Була у нього баба Оленка. Жили вони мирно і дружно 55 років. Були у них діточки — дівчатка і хлопчики, виросли, розлетілися, як горобчики. Звели свої гнізда в далеких містах, країнах.

Зосталися дід і баба. А потім поїхав дідусь у безстрокову командировку. Залишилася баба сама, ні діток, ні діда. Пройшло декілька років. І сниться їй дідусь, та й каже:

— Не плач, бабусю, піди на базар, там в кінці є лавочка, де старенька жіночка продає курочку. Купи її, принеси додому, підсип яєчок, хай вона висидить курчаток.

Баба Оленка так і зробила: купила курочку, підсипала яєчок. Але висиділа курочка поки що тільки троє курчаток-правнучаток: одну курочку і двох півників. Бабуся дала їм імена: курочку назвала Полінкою, півників —Сашком і Мишком. І тепер бабуся не плаче, радіє, милується своїми курчатками-правнучатками. Вишиває їм подушечки, а на них — веселі малюнки з квіточками. З травичкою і жовтенькими, пухнастими курчатками. А з портрета посміхається дідусь.