В одного хазяїна був кіт. Він був меткий, як гадюка.
От пішов той кіт на полювання та й заснув. А миші збіглися на раду та й давай над ним сміятися.
Коли це один мишак і говорить: «Нам щоби не боятися кота, то треба купити дзвінок та й вчепити йому до шиї. Нехай він, коли буде бігти до нас, то ми будемо чути й поховаємося від нього».
Усі миші закричали: «Гарна рада! Слід зробити!.. Ну, а хто ж це зробить?» — «Я», — каже той мишак.
Бере дзвінка, йде в’язати. Один в’яже котові до шиї, а другий — до хвоста.
Коли це кіт як прокинеться, то миші не знали, куди й тікати... Кіт три миші зразу задушив, п’ятеро скалічив, а решта втекла.
Кіт і миші Українська народна казка Кіровоградщини
У одного господаря жив дуже хитрий і ледачий кіт Васько. Ловити мишей кіт лінувався. Любив ласувати молоком та м’ясом. В будинку розвелось багато мишей. Цілими днями миші грали на трубі, танцювали, стрибали, барабанили в барабан.
Одного разу миші поставили сільце з куском сиру. Кіт любив ласувати сиром і спіймався в сільце.
Миші від радощів глузували з кота. Господар Васька визволив. З того часу Василь не ледарює. А миші стали боятися його. Кіт їх майже всіх переловив.