Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Ледача дружина
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Прийшла весна. Земля прокинулася від зимової сплячки. Після Благовіщення, коли бог освятив землю, почав місяць квітень стукати у віконця:

— Виходьте, селяни, в поле. Настав час орати, копати та сіяти!

В одному селі жив молодий чоловік. Мав гарну хатинку, вишневий садок та город, от тільки господині в нього не було. Через деякий час нарешті одружився, але попалася бідоласі дуже ледача і лінива молодиця. Тільки любила, що прихорошуватися.

— Невже тобі не набридає з ранку до вечора сидіти без роботи? — запитує

чоловік, — напряла б ниток, спекла б хліба!

А жінка відповідає:

— Не можна сьогодні працювати — в мене брат іменинник!

І коли б не попросив чоловік, завжди в молодої ледарки з’явилася якась відмовка. То рука болить, то нога, то свято.

Так і весна минула, промайнуло літо, осінь і зима. Знову на порозі весна. Одного разу розсердився чоловік і попередив свою неробу.

— Стережися! Завтра початок першого весняного місяця. Старий березень тебе не похвалить за твою роботу!

А дружина не переймається, а лиш в люстерко заглядає і байдуже промовляє:

— Не боюся твого березня.

«Зранку розкладу перед дверима рогожі, щоб їх побілило сонце. Побачить це старий, зрадіє і похвалить мене» — думала жінка.

Так до вечора і просиділа в садку, а потім лягла спати. А чоловік тієї ночі не спав. Одягнув старий кожух, начепив довгу сиву бороду, взяв у руки палицю й тихенько вийшов із будинку. Аж ось уже й настало перше березня!

Дружина вбралася в найкращу сукню, причепурилася, розстелила перед будинком чисті рогожі та й сіла біля дверей. Побачивши славнозвісного гостя, лагідно защебетала:

— Доброго дня, пане!

— Здраствуй, красуне! — ввічливо відповів мандрівник.

А поглянувши на рогожі, що лежали на сонці, насупився й суворо запитав:

— Чому не працюєш?

— Як не працюю? — схвильовано заторохтіла жінка. — Та я очей не стулила. Ви бачите, дідусю, з самого ранку старанно білю рогожі!

— Не хитруй! — відповів березень. — Рогожі білиш не ти, а сонце! Якщо чоловік не привчив тебе до роботи, то доведеться мені взятися за цю справу.

І спустив на жінку собаку. Ледарка ледве втекла. А коли отямилася від страху, то ні собаки, ні старого не було. Тоді вона побігла до крамниці, купила прядельце і взялася до роботи. Коли повернувся чоловік, він здивовано запитав у жінки:

— Люба моя! Невже хочеш зустріти старого березня за справжньою роботою?

Дружина розповіла, що він уже приходив, був з нею дуже люб’язний. Але йому більше до вподоби, коли жінки його зустрічають з клубком ниток.

Чоловік усміхнувся й подумав, що недарма розіграв дружину. Так він привчив її до роботи.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

44 (5102). Ледача дружина. СУС порівн.. 1370Д***. Записано 2008 року. Гедзун Марія Родіонівна (1930). Черкаська область, Монастирищенський район, Шабастівка