Лис і цап
Українська народна казка про тварин

Біг раз полем хитрий лис; в скорім бігу задивився на літаючі вгорі ворони і упав у глибоку керницю. Води в керниці не було много, то ж і утопитися не мож було, але і вилізти було годі. Сидить бідний лис та гірко заливається сльозами. Аж слухає: хтось іде. Дивиться вгору, а то цап іде, бородою потрясає, рогами покивує; а дальші почав заглядати до керниці, а уздрівши там лиса, питає: «А що ти там, лисе, поробляєш?» — «Відпочиваю, голубчику, — відповідає лис, — там нагорі гаряче, то ж я забрався сюди, щоби в тіні відпочити. Ах, як же тут холодненько і мило! Водиці холодненької скільки хочеш».

А цапові аж в роті висохло. Йому давно уже хочеться води пити. «А добра там вода?» — питає цап. «Дуже добра, — каже лис, — холодна, як лід, а чиста, як шкло; залазь сюди, тут нам обом місця досить».

Послухав дурний цап, скочив в керницю та мало ще й лиса не забив. «Ах ти, безумний бородачу, — крикнув лис, — і скакати не умієш, цілогось мене охлямав».

Тепер лис, не надумуючись довго, скочив цапові на карк, з карку на роги та й вискочив з керниці. «Будь здоров, цапе, скупайся і ти трохи», — крикнув лис і побіг в ліс.

Цап мало не згинув з голоду і холоду в керниці. Аж в вечір женці поверталися домів, узріли цапа в керниці, витащили єго звідтам і взяли з собою. А то-то була смачна вечеря.