Лисиця з лисенятами та ледачий чоловік Нехайло
Українська народна казка про тварин

Жив чоловік на прізвище Нехайло. Одержав він у спадщину невеличку ділянку виноградинка. Весною пішов Нехайло на виноградник подивитися, що там робити треба.

Подивився та й каже:

— Завтра візьму сапу і всю траву виполю. І пішов додому.

А на виноградникові, у траві, було кодло маленьких лисенят. Як почули це, перелякалися. Прийшла стара лисиця, а лисенята до неї:

— Мамо, — кажуть, — приходив якийсь дядько і казав, що завтра прийде і всю траву виполе. Тікаймо!

Лисиця-мати каже:

— Сидіть спокійно. Це господар цього виноградника. Я його знаю. Він не скоро прийде.

Минуло чимало часу. Приходить Нехайло на виноградник з сапою. Дивиться — бур’ян по пояс. Почухав потилицю.

— Ех, — каже, — тут сапою нічого не зробиш. Піду додому, візьму косу.

Та й пішов.

Лисенята почули та до матері:

— Мамо! — кричать. — Тікаймо! Знову приходив той чоловік. Пішов додому за косою. Завтра прийде, поріже нас.

— Грайтеся і нічого не бійтеся, — відповіла лисиця.

Минуло ще місяців зо три. Приходить Нехайло вже з косою. Спробував косити, коса не бере. Подумав Нехайло та й каже:

— Спалю бур’ян. Піду візьму сірники.

— Тепер тікаймо, — сказала стара лисиця, — це він зробить!