Лисиця-кума
Українська народна казка про тварин

Назнала лисичка медок та щодня й ходе. От іде вона, її й питають:

— А куди се ти, кумо?

— Та піду, піду.

— Та куди ж ти підеш?

— Та в куми просять.

Пішла собі. Приходе, її й питають:

— А як там звуть?

— Та Початочок.

На другий день уп’ять іде.

— А куди се ти, кумо, йдеш?

— Та піду, піду.

— Та куди ж ти підеш?

— Та кумою просять.

Пішла собі. Приходе, її знов питають:

— А як там звуть?

— Серединкою.

На другий день знов іде лисичка, її знов питають:

— А куди се ти?

— Та піду, піду.

— Та куди ж ти підеш?

— Та кумою просять.

Пішла вп’ять. От приходе, її знов питають:

— А як там звуть?

— Перекинь та й вилижи.

Коли огляділись до липівки, що на горищі з медом була, аж вона перекинута й вилизана.