Ходив лис берегом понад воду і що побачив яку маленьку рибку, що підплила під берег погрітися на сонці, борзо хапав її і поїдав. Побачили се більші риби і стало їм ніяко, що до їх господарства вмішується якась патлата біда. Поплили до свого короля по раду, що мають робити. Король вислухав їх і каже: «Приведіть його сюди на глибину Дністра, тут ми затягнем його в воду, розпоремо, виймемо серце, з’їмо і будемо такі мудрі, як лис».
Пішли риби сповняти раду короля.
Підплили дві риби під берег, стали перед лисом і кажуть: «Проше, пана месіяша, ци не поплили би ви з нами, щось потребує вас наш король». — «Чому би ні? Як треба, то треба».
Сів лис на риби, плинуть на середину ріки. Але питає лис риб: «А ви не знаєте, чого ваш король потребує від мене?» — «Як би ні? Знаємо! Він казав, що треба ваше серце випороти і з’їсти, то будемо такі мудрі, як ви». — «Е, коли так, то завертайте назад, бо я лишив серце вдома; але я скочу і за минуту принесу сюди».
Завернули риби назад. Скочив лис на берег та й каже: «Які ви дурнії А де ж є хто такий, аби ходив без серця?»
Риби зміркували, що лис вивів їх в поле, але пропало, бо що годні йому тепер зробити?
Лисяче серце Українська народна казка Чернігівщини
Ходила лисиця берегом понад водою. І як побачить, яку маленьку рибку, яка підпливає до берега на сонці погрітися, так хапає її і їсть. Побачили це великі риби і стало їм стидно, що в їхньому хазяйстві якась патлата мара хазяйнує.
Попливли вони до свого царя на раду, що їм робити. Цар послухав та й каже:
— Приведіть її сюди, на дно річки. Тут ми її затягнемо у воду, розпоремо, витягнемо серце, з’їмо i будемо такі розумні, як лисиця.
Пішли риби виповняти наказ царя. Припливли дві рибки до берега, стали коло лисиці та й кажуть:
— Просимо пані, чи не попливли б ви з нами? Чогось треба, щоб ви припливли
до нашого царя.
— А чого ж ні? Як треба, так і треба, — сказала лисиця і сіла на риб, — а ви не знаєте, чого вашому царю од мене треба?
— Знаємо, як не знати. Він казав, що треба ваше серце вийняти та з’їсти, щоб ми були такі розумні, як ви.
— А, коли так, то завертайте назад, бо я серце вдома забула. Я побіжу і за хвилинку принесу.
Завернули риби назад, плигнула лисиця на берег та й каже:
— Які ж ви дурні! Та хіба є хтось, що ходить без серця?
Зрозуміли риби, що лисиця обманула їх, та пропало.