Лікар Всезнавця
Українська народна казка Бойківщини

Був бідний Їван. І привіз він у місто до лікаря дров. Якесь там лошатище мав та й привіз ним дрова. Лікар у той час якраз обідав. А він став коло дверей та й задумався. Лікарева жінка приносить лікареви всякі смачні страви. Та й лікар обідає, а Їван стоїть коло дверей. Лікар його питається:

— Що ти так, Їване, задумався?

— Та що-м ся задумав? Байка, щоби вмер, коби-м хоч раз пообідав так, як ви.

А лікар йому говорить:

— Як ще раз привезеш мені дров, то я тобі дам документ, що ти будеш теж так файно обідати.

— Що ви з мене зробите, пане лікарю, як я неграмотний? Я не вмію читати.

— Я тобі, — говорить лікар, дам таку книжку, що хоч ти не вмієш читати, ти з малюнків будеш розказувати і вгадувати.

Він привіз лікарю ще раз дров, і лікар дав йому таку книжку з малюнками. Він ту книжку тримає. Нарешті пропали в пана гроші, і хтось розказав панови, що є в такому й такому селі лікар Всезнавця з кижкою. І він може відгадати, де ті гроші є. пан післав по нього фіру, привезли його з жінкою. Він входить до хати і питається:

— Пане, чого ви мене викликали?

Пан розказує:

— Пропала вмене каса з грішми. Мені сказали, що ви можете тоту касу з грішми віднайти.

Він вийшов на подвір’я, подивився та й каже:

— Віднайдемо, але треба зробити невеличку гостину.

Пан пішов сказав кухарям, щоби зварили три страви. Вони зварили три страви, засадили людей за стіл.

Приносить страву перший кухар. А він шепоче до жінки:

— То перший потрав.

А кухареві ся причуло, що то він перший крав. Другий кухар так само приніс другу страву. А він шепоче до жінки:

— То є другий потрав.

А кухар подумав, що «то він крав». Третій кухар приносить третю страву, а Всезнавця шепче до жінки:

— То є третій потрав.

А кухар подумав, що то він говорить про нього, що то він третій крав.

Кухари розскочилися, порозбігалися, а лікар Всезнавця пішов надвір виймає свою книжку і шукає малюнків. І не може знайти того малюнка, що йому треба. Та й крикнув:

— Де-сь ся дів? Вилізь звідти!

А єден кухар був під тою бочкою, на яку він поставив книжку. Коли він крикнув: «Вилізь звідти!», кухар з-під бочки вискочив, а той його за рукав зловив і каже:

— О, єден уже є.

Тоді викликали постерункових, і вони призналися за гроші. Гроші віднайшли і віддали пану. І пан «лікареви» заплатив то, що вони договорилися, та й «лікар» мав за що файно обідати.