Маленька пташечка
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було в той час, коли Господь творив світ. Господь створив не тільки землю, але й природу, з звірами, птахами, і дав їм ім’я.

Тоді сталося багато такого, чого ми й досі як слід не можемо зрозуміти.

Це було тоді, коли Господь в раю розмальовував пташок, рослин, тобто весь світ. До Господа прийшов осел. Він хотів взнати, як його звати, тому, що не всі себе добре знали. Господь створив ще бджолу, яка дала нам мед.

Отож, Господь сидів, працював і творив цілий день. А надвечір прийшло йому на думку створити маленьку сіреньку пташечку. Створивши її, Господь поставив її на долоні, щоб вона політала. Коли вона політала, то подумала, що хоч одна маленька, червона цяточка у неї на грудинці додала б їй краси. Потім вона висловила свої думки Господові, але Господь відповів:

— Коли-небудь і ти будеш гарна як і всі.

З цими словами пташечка почала думати, що вона може таке зробити, щоб заслужить червоненьку цяточку на грудинці. Вона надумала зробити гніздечко у шипшині — маючи думку, що червона пелюсточка переведеться до її грудинки.

Та такого не сталось... Безліч років пройшло з того дня, що був найщасливіший на землі. З того часу все змінилося. Люди та звірі покинули рай і розійшлися по всій землі. Що тільки не перепробувала наша пташечка, але червоної цяточки так і не було. У пташечки вже з’явилися діточки. І ось одного разу в їхньому місті страчували людей-злодіїв. Пташечці було страшно, і вона дуже переживала за людей, тому що вона була боязливою. І ось настав момент, коли страчували людей, пташечка підлетіла до одного чоловіка, в якого загнали колючки. Пташечка витягнула колючку. В цей час чоловік промовив до неї:

— Милосердям твоїм ти здобула те, чого твої предки бажали від самого утворення світу.

Коли пташечка витягнула колючку, на неї капнула кров того чоловіка. І в неї з’явилася червона цяточка. І хоч як пташечка не милася все одно була цяточка. І тепер ми бачимо цю цяточку на всіх снігуриках.