Українські казки

Мирове горе
Українська народна казка про тварин

Був собі дід та баба; а у них була курочка рябенька та знесла яєчко рябеньке. Дід рад, і баба рада. Дід бив, бив — не розбив, баба била, била — не розбила; мишка по полиці бігла, хвостиком яєчко зачепила та й розбила. Дід плаче, і баба плаче, і курочка куркудаче, і сміття горить, і порося кричить, і терниця ляпотить.

Сорока прилетіла та й на терниці сіла і питає: «Чого ти, тернице, ляпотиш?» — «Якби ти, сороко, знала, так ти б собі хвіст обірвала!» — «А що там таке?» — «Був собі...»

Сорока собі хвіст обірвала, полетіла та на дубі сіла. Дуб і питає: «Чого ти, сороко, без хвоста?» — «Якби ти, дубе, знав, так ти б собі всі гілля обламав». — «А що там таке?» — «Був собі... І я собі хвіст обірвала».

А дуб взяв і собі гілля обламав. Прийшли воли в ліс до дуба листя об’їдати та й питають дуба: «Нащо ти, дубе, на собі гілля обламав?» — «Якби ви, волики, знали, ви б собі роги позбивали». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Воли і собі роги позбивали та пішли до моря води пити. А море питає: «Чого dи, волики, без ріг? Де ви свої роги подівали?» — «Поодбивали». — «Нащо?» — «О, якби ти, морі, знало, то б грало і не переставало!» — «А що там таке?» — «Був собі...»

Море грає і не перестає. Попова роботниця прийшла до моря по воду і питає: «Чого ти, море, граєш і не перестаєш, що і води нельзя набрати?» — «Якби ти, попова наймичко, знала, то і відра б порозбивала». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Попова наймичка взяла і відра порозбивала і пішла додому з одним коромислом. А попадя діжу місила і питає наймичку:

«Чом же ти води не принесла?» — «Якби ти, матушко, знала, так ти б із діжі все тісто порозкидала». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Матушка взяла та все тісто із діжі порозкидала. А тут і батюшка вийшов та й каже: «Чи ти, попаде, одуріла, чи очманіла; що це ти наробила?» — «О, якби ти, попе, знав, то ти б собі всі патли обірвав». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Піп взяв і собі всі патли обірвав. А тут прийшли дякон і дячок попа звати в церков молебень служити та й питають: «Що це ти, батюшко, зробив, що все волосся на собі обірвав?» — «Якби ви знали, то б бігли по слободі та й караул кричали». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Дякон і дячок по слободі побігли караул кричати, вся слобода збіглась миші шукати.

Мирове горе. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 241 /III. Зап. П. Іванов у м. Куп’янську Харківської губ. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР (Москва)., ф. 22, од. зб. 331, арк. 1—2.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.