Миша дбайлива і миша лінива
Українська народна казка про тварин

Було дві миші, і одна ся настарала їсти на зиму, а друга нич. А вно і днесь так є, що не тому речено, кому печено, хіба тому, хто з’їсть. І тоті миші одна другій мовить: «Що ж, сестричко, ци зладилася на зиму?» — «Та чому, зладила. Маю, біг дав, що їсти й пити». А тота, що нич не має: «Маю й я з-за божої волі; вже-м ся й висповідала. А ти ци сповідалася?» — «О, я ніт. Не знаю, де сповідатися». — «О, мій дідо ксьондзом. А вже старий, такий вусатий і легко сповідає. Ходи зо мнов, я ти вкажу!» І привела її там д якійсь хижі, і вказує так в вокенце і мовить: «Лізь там, він там сидить, дідо мій!»

А кіт ся дивив, жи миш полізла. Та й тота ся вернула, а кіт скочив та й тоту з’їв. І тамта не працювала і не ладила, а через зиму їла.