Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Морквина
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Посадив заєць моркву, усе літо доглядав за нею, поливав. Виросла вона велика. Настала осінь. Прийшов заєць збирати врожай. Тягнув-тягнув, смикав-смикав — нічого не виходить. Міцно сидить морква в землі. Проходила мимо коза, побачила зайця й запитує:

— Ти що це робиш?

— Посадив я моркву, — відповідає заєць, — але не можу її витягнути.

— Велика, напевно, морква, смачна, — говорить коза, — давай я допоможу тобі її вирвати, разом і з׳їмо.

— Ні, козо, — відповідає заєць, — ти он яка велика, а морква дуже маленька. Ти з׳їси усю, мені нічого не залишиться. Краще я сам як-небудь упораюся.

Пішла Коза, а Заєць далі смикає. Ішла корова, зупинилася й запитує:

— Ти що це тут копаєшся?

— Посадив я моркву, а витягнути не можу.

Підійшла корова ближче, подивилася.

— Одному тобі не впоратися, давай разом вирвемо, разом і з׳їмо!

— Ти така велика: з׳їси усю моркву, а мені не дістанеться. Я і козу прогнав, і ти, корово, йди.

Пішла корова, а заєць посмикав-посмикав морквину і сів під кущем. Відпочиває. Бродив ведмідь у пошуках смачного, побачив зайця.

— Ти чого це невеселий сидиш? — запитує.

— Виросла в мене морква, а я не можу її витягнути.

— Як я люблю моркву! — говорить ведмідь. — Давай я її вирву, для мене це дрібниця. Буде нам на обід.

— Ні, — відповідає заєць, — ти великий, тобі багато моркви треба. З׳їси всю, і сам не наїсися, і я голодним залишуся. Я і козу прогнав, і корову, і ти, ведмедю, іди.

Пішов ведмідь, а заєць знову морквину рве. Пробігала лисиця.

— Що це ти тут робиш? — запитує.

— Посадив я моркву, і вона така велика виросла, що я не можу її витягти, — відповідає заєць.

— Одному важко, звичайно. Треба, щоб хто-небудь допоміг.

— І коза хотіла допомогти, і корова, і ведмідь, та я усіх їх прогнав. Витягнуть вони мою моркву і самі ж її з׳їдять, мені нічого не залишиться. Вони великі, а морква — маленька.

— Давай я тобі допоможу, — говорить лисиця. — Я моркви не їм, усе тобі одному дістанеться.

Зрадів заєць, узялися вони вдвох з лисицею й витягли моркву. Сів заєць, їсть. А лисиця згорнулася під кущем, хвостом укрилася, лежить відпочиває. З׳їв заєць моркву, лисиця його й запитує:

— Ну як, зайцю, смачна морква?

— Ох і смачна, лисице.

— Ти всю з׳їв?

— Усю.

— А тепер я тебе з׳їм, — сказала лисиця і з׳їла зайця.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

204 (5397). Морквина. СУС —. Записано 2008 року. Кулик Валентина Артемівна (1930). Черкаська область, Чорнобаївський район, Веселий Хутір