Москаль у пеклі
Українська народна казка Чернігівщини

Був собі одставний москаль і пішов на той світ. Ходить, ходить, та й нема йому пристані. Приходить до пекла, а там три чорти сидять.

— Не дайте пропасти, нечистий дух, нечиста сило!

— Іди собі! Чого ти хочеш? Тут тобі не можна бути, — одказують ті.

— Дайте хоч мені розкластися.

Забив кілочки на стіні та й каже:

— Це на ранець, це на муніцію, це на шинель, а це на ружжьо.

Повісив та й знову каже:

— А де це я?

— У пеклі, — кажуть чорти.

— Та й добре, що тепло. А то що кипить?

— Душі.

— Слава Богу, що галуші. Дайте і мені миску.

Дали йому миску, а він як почав їсти. Чорти розсердилися та й кричать:

— Що ти робиш? Іди собі звідси!

А він питає:

— А як звідси на вулицю дібратися?

Чорти погодилися йому показати. Вийшли, а москаль закрився в пеклі.

— Відчини! — кричать ті.

А він не відкриває. Сіли чорти та й сидять. Вже позамерзали, а він все не відкриває. Раптом іде баба та й питає:

— А чого це ви тут сидите?

— Та москаль закрився в пеклі і не пускає нас.

Каже баба:

— Убийте собаку, здеріть з неї шкіру і зробіть барабан.

Вони так і зробили. Сіли та й грають у барабан. Москаль вибіг подивитися, що там, а вони швиденько та в пекло.

— Обдурили, бісові сини! — сказав москаль та й пішов далі.