Мудрий вовк і зайчик
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У далекій Азії в дрімучому лісі жив зайчик-боягуз. Він боявся всього, навіть своєї власної тіні. В цьому ж лісі жив і старий мудрий вовк, він був господарем лісу. Всі мешканці лісу в разі якоїсь поради приходили до вовка і він завжди їм допомагав.

Одного дня вовк почув про те, що в лісі живе зайчик, який усього боїться, і він вирішив йому допомогти. А якщо заєць до нього не прийде, вирішив сам його відшукати. Йшов довго дрімучим, темним лісом, сподіваючись зустріти зайчика-боягуза, але першого дня йому не пощастило.

Вовк вирішив не вертатися додому і заночувати під кущем, а рано продовжити пошуки зайчика. Ніч пройшла швидко. Ранком вовка розбудили яскраві промені сонця, які пробивалися в гущавину лісу, і голосний спів солов’я. Прокинувшись, вовчик озирнувся навкруги і недалеко під кущем побачив зайчика, який міцно спав. Щоб не злякать сірого вовк підліз до нього і міцно обійняв. Зайчик з переляку весь затремтів, але, почувши, що, вовк лагідно з ним розмовляє, трохи заспокоївся.

З того часу зайчик із вовком стали приятелями. А про свою звичку боятися зайчик швидко забувся.