☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Мурашка і скакун
Українська народна казка про тварин

Здибався муравель з скакуном, і скакун зачав ся насмівати з муравля: «Чо ти так сильно працюєш? Таке літо красне, ліпше можеш собі поспівати трохи зі мнов». А муравель йому відповідає: «Ти собі співай, а я буду працював далі».

І скакун собі співав ціле літо, навіть собі не згадав за зиму. Але як вже постуденіло і не стало чим жити, тогди він з великов просьбов приходить до муравля і просить, аби го споміг, бо гине з голоду, бо, каже, видиш сам, жи не маю чим тепер жити.

А муравель йому відповів: «Коли ти співав ціле літо, то можеш тепер танцювати, а ми маємо хліба тілько, що вистане для нас».

Мурашка і скакун. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. В. Гнатюк в 1902 р. у с. Пужники Бучацького пов. (Тернопільщина) від свого «брата Гілярка». Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 500. Паралелі: Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 227. Сюжет відомий ще з байок Езопа, Пізніше на цю ж тему писали байки російські письменники І. І. Хемніцер (1745—1784), І. А. Крилов (1769—1844), а також українські — А І. Боровиковський (1806—1889), А. І. Глібов (1827—1883) та ін.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.