☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Мігмейстер
Українська народна казка Бойківщини

Було в батька три сини, і вони робили в пана хіба за харчі. Він їм не платив нічого, не вбирав їх, тілько їсти давав. Вони робили в того пана довгі часи. Нарешті говорять тоти хлопці до батька:

— Ми, тату, підеме десь у світ. Може, десь люде інакше жиють.

І вони пішли всі три, і не було їх три роки. Четвертого року всі три прийшли. Повбирані, гроші мають. І питається їх батько, де вони робили і що вони знають. Оден говорить:

— Я мігмейстер.

Другий говорить:

— Я швець.

Третій говорить:

— Я мишолов.

Батько прийшов до пана робити та й розказує панови, що поприходили всі три його сини. І повбирані. Пан питається:

— А яку вони професію знають, яку спеціяльність?

Старий батько розказує:

— Єден мігмейстер, другий швець, а третій мишолов.

А пан говорить:

— Ти скажи тому мігмайстерови: «Пан просив, щоб ти до нього прийшов». Я маю щось з ним поговорити.

Старий прийшов з роботи:

— Казав пан, щоб ти до нього прийшов. Щось хоче поговорити з тобою.

Він пішов до пана, той мігмейстер, пан його вгостив і питає:

— Яку ти спеціяльність маєш?

Він говорить:

— Я є мігмейстер.

— В мене є такий бугай, що дуже б’є. ніхто не може ні його до корови вивести, ні їсти йому дати. Він у мене вартий тисячу рублів. А як його вкрадеш, я тобі дам три тисячі.

Мігмейстер взяв цукру, хліба, підійшов уночі і того бугая вгостив цукром, хлібом, наложив бугайови мішок на голову і забрав додому. І бугай не бився, бо не видів, кого бити. Рано пан виходить до стайні — бугая нема. Прийшов пан до мігмейстера і говорить:

— Добрий ти мігмейстер! Такого бугая вкрав!

А на другий день прйишов мігмейстер до пана, і пан заплатив йому три тисячі рублів, та як договорилися. І він віддав бугая панови.

Тоді говорить пан:

— В мене є такий жеребець, що дуже кусає і б’є. він у мене коштує тисячу рублів, а якщо’го вкрадеш, то я дам тобі три тисячі.

Пішов мігмейстер у магазин, накупив горівки і вночі підсунувся під пліт. Собаки і почали гавкати. Слуги пішли дивитися, хто там такий є, і питають:

— Хто там?

А він говорить:

— Я бідний каліка. Ходив у лікарню, виписали там мені ліки. Я ті ліки п’ю, і нічого мені не помагає.

І дав він слугам попити тих «ліків». І намочив хліб у горівці, і дав собакам того хліба. І вони поп’яніли. А він зайшов до стайні, жеребця вгостив хлібом, цукром, наложив йому мішок на голову і забрав.

Рано пан виходить на подвір’я, слуги сплять п’яні, собаки сплять п’яні, а жеребця нема. Говорить пан:

— Добрий мігмайстер, украв жеребця.

Піднявся котрийсь слуга та й заганяє його пан до мігмайстера, би прийшов. Він прийшов, пан йому заплатив три тисячі рублів, та як договорилися.

Тоді пан каже так:

— В мене є ще одне завдання для тебе. Якщо зробиш, то буде половина маєтку твоя. А якщо ні, то будеш суджений карою смерти. Вкради у мої пані перстень.

Ну й що він робить, той мігмейстер? Пішов на цвинтар. Там був недавно похоронений чоловік. Він того чоловіка вигріб і притяг уночі на подвір’я до пана. Десь через півгодини після того, як пан потушив світло і ліг спати, він того трупа підняв і показав і вікно. Пані увиділа та й каже:

— Янек, Янек, там злодей юж єст ту1.

1Янек, Янек, той злодій уже тут. (Польськ.)

Пан зняв з цвяха стрільбу і став коло вікна. Чекає, поки злодій покажеться ще раз. Мігмейстер ще раз показав трупа, і пан стрілив у нього. А той узяв та й пустив трупа, і труп погримотів на лавки. Пан учув, що труп упав, та й пішов дивитися, чи це той злодій, той мігмейстер. Дивиться — є вбитий. Взяв він того трупа та й тягне.

А в той час мігмейстер зайшов до хати та й каже до пані:

— Уже той злодій більше не буде наше добро красти. Я його вже вбив.

Та й каже пані:

—… Ти мені дай той перстень, най я побавлюся.

Дала вона перстень, а він каже:

— Я йду відтягну того трупа десь далеко.

Приходить пан до хати та й каже, що він його вбив та й відтяг. Та й каже:

— Якийсь такий хлоп тяжкий був.

Ліг пан коло пані та й каже:

— Дай мені той перстень.

— Та ж ти тільки що взяв.

— Та я ж тільки що прийшов. Я ж трупа відтягав. Перстень я не брав.

Та й уже пропало. Половину маєтку треба віддати. Або пів маєтку, або гроші. Прийшов мігмейстер та й пан його питає:

— Що тобі дати, чи половину маєтку, чи гроші?

А він каже:

— На половину маєтку треба робити мозолями, мені гроші дайте.

І пан дав йому гроші, і на тім закінчилося.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

71 (2137). Мігмейстер. СУС 1525А. 11 січня 1990 р. Височанський Володимир, син Марії (1918). Львівська область, Турківський район, село Комарники