Невдале сватання
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це давно. В нашому селі Кравцівка жив Микитка. Його ніхто не любив, бо він був дуже хвастливий. Сподобалась йому дівчина Одарка, і вирішив з нею одружитись.

Та їхати треба було в інше село — Щербинівку. Свататись взяли двох помічників. Пошили Микитці штанці та красивий жупанчик. Запрягли коней та й поїхали.

По дорозі домовились, що один із сватів буде підхвалювати Микитку, а інший вихваляти. Для того, щоб показати нові штанці, будуть по черзі моргати. Як моргне один — Микитка одну полу жупанчика відкриє, як моргне другий — другу полу.

Та по дорозі Микитка сходив за копну сіна, зняв штанці та й забув одягти. Ось нарешті приїхали. Вийшла Одарка і тут таке почалось...

Один сват говорить:

— А наш Микита дурненький.

А інший:

— Та не дурненький, а зовсім дурний.

— А наш Микитка трошки сліпенький.

— Та не сліпенький, а зовсім сліпий.

— Та наш Микитка, кривенький.

— Та не кривенький, а зовсім кривий.

Та як моргне перший сват, а Микитка як відкине полу. Другий сват моргає, щоб Микитка закрив жупанчик. А Микитка гордо й другу полу відкриває...

Так і закінчилось сватання з величезним гарбузом.