Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Нема лиха без добра
Українська народна казка Кіровоградщини

Було то дуже давно. На березі річки Буг стояла під соломою хатка. Жила в ній вже немолода жінка Ганна з сином Петром. Парубок був дуже гарний, здоровий, сильний, роботящий. Але не мав долі, бо хто піде за бідного.

Петро ходив найматися до людей, заробляв на хліб і воду, щоб якось прожити. Ганна дуже боліла, і коли син ішов на роботу, то виводив її з хати і садив у затінку. Бідна жінка дивилася навкруги і ждала сина.

Одного разу Петра не було довго і жінка вирішила набрати води у глечик з криниці. Набрала води, а на неї налетів страшний чорний крук. Почав клювати, крилами бити. Вона впустила глечика, бо оборонялася. Він

розбився. А тут ішов охотнік і вбив крука.

Вернувся Петро додому, а мама ледве дихає. А повз двір ішов старий сивий чоловік. Спитав парубка, чого він так побивається. Той відказав, що мама вмирає. Дідусь сказав:

— Велика то біда, сину, бо все можна купити. А матері ні купити, ні заслужити. Та все буде добре, я тобі поможу. Іди в ліс за річку Буг. В лісі є поляна, а на ній росте старий-престарий дуб. Виріж з нього палицю і вона порятує твою маму.

— Як я найду ту поляну? — питає хлопець.

— Серце тобі підкаже. Тільки йди і дуже помалу, бо біда тебе дожене. Дорога туди страшна і сторожує там вовк.

Сказав це дідусь і зник. Довго шукав Петро того дуба. Встрічалися по дорозі і хижі звірі, і лихі люди. Коли чує, хтось так плаче, що аж жаль бере. Побачив на дні глибокої ями цуценя, таке поганюще, худюще, облізле. Витягнув його парубок, дав останню воду. А воно перекинулося через голову і стало великим вовком.

— Не бійся мене, хлопче, — каже, — знаю я твоє горе. Допоможу тобі, іди за мною.

І повів вовк Петра до великого дуба, дав йому палицю і сказав:

— Оце тобі ліки від маминої хвороби. Треба три рази нею в землю вдарити, а тоді торкнутися маминої правої руки. І пам’ятай, що через три дні ця палиця вже не матиме сили.

Бігом добрався хлопець додому. А мати подивилася останній раз на сина і замовкла. Син з горя вдарив палицею по землі. Налетів великий вітер і на місці старої хати зробився великий палац.

— Ні! — закричав Петро. — Нащо мені срібло-золото, коли поруч матінки не буде.

І вдарив другий раз палицею і квітка, яка цвіла у дворі, перетворилася на гарну дівчину. Вона зайшла в той палац, де Петро плакав над матір’ю і сказала, щоб він вдарив третій раз. Він вдарив третій раз і торкнувся маминої руки. І тут сталося диво, жінка встала з ліжка здорова.

Петро з дівчиною одружилися і зажили всі щасливо у великому палаці.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

202 (8099). Нема лиха без добра. СУС —. Записав Чорний Володимир 2010 року. Чорна Вєра Антонівна (1947). Кіровоградська область, Ульянівський район, Богданове