Неслухняний Ваня
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили були чоловік і жінка і був у них син — Ваня неслухняний. Батько заставляв його дрова рубати, а Ваня каже :

— Не вмію.

— То двір мети.

— Не вмію.

— Води принеси,

— Руки болять.

От батько і мати порадились та й вирішили провчити його: завезти у ліс і залишити його там. Запрягли конячку, взяли сокиру, торбу з харчами. Батько каже:

— Вилазь, Ваню, на воза та поїдемо у ліс дрова рубать.

Сіли всі втрьох на воза та й поїхали у ліс. По дорозі батько йому каже:

— Найдемо тобі хатку, залишимо там тебе і будеш учитися рубати дрова.

Ідуть лісом — нема хатки, далі — нема, щодалі — набачили. Під’їхали ближче, а батько каже:

— Злазь, Ваню, з воза, підем у хату.

Взяли торбу з харчами, сокиру, завели Ваню в хату і сказали:

— Тут будеш спать, а завтра дрова рубать. Нарубаєш, а потім ми приїдемо і тебе заберемо.

Залишили Ваню і поїхали додому. А він сам боїться в хаті і став гукать:

— Хто, хто в лісі ? Озовися ! Ідіть до мене вечеряти!

Прибігла кізочка, а він ще гукає:

— Хто, хто в лісі ? Озовися! Ідіть до мене вечеряти!

Тут прибігли зайчик і лисичка. Ваня і каже:

— Пішли у хату, будем вечеряти.

Поїли, полягали спати. Вранці проснулися, а Ваня й каже:

Я буду дрова рубать, а ви будете тягать.

Нарубали велику купу дров та й стали відпочивать. От приїхали батько і мати, навідалися до неслухняного і лінивого сина. Побачили, що дров нарубано багато, сказали:

— Молодець, синку, заберемо ми тебе додому.

З тих пір він став слухняним і роботящим.