Ні з кого не насміхайся
Українська народна казка Гуцульщини
Був дідич. Продав він своє майно і склав у валізу гроші. Та їде на повозі, перевозиться кудись. По дорозі стрічає бідного жида. І гордо питає його:
— Жиде, скажи, що бог тепер робить? А жид стулився та й каже:
— Ну, що бог робить? Робить драбинку.
— Яку драбинку? А жид відповідає:
— Одну — вгору, другу — вдолинку. Пан каже:
— Ти дурний, жиде.
І коні батогом, і поїхав далі.
І губить пан ту валізу грошей. А той самий жид находить ті гроші. І заховує їх, щоби пан не бачив. Коли за пана вже не чути було, тоді він добув ті гроші і їде до міста. І за ті гроші запроваджує собі готель. І коли жид уже забагатів добре, накладає він ту саму валізу грошей. І щоби розшукати цего пана, пише на готелі: «Готель безплатний. їсти, пити і ночувати».
Коли в пана не стало вже й другого фільварка і нічого не стало, пан не має що їсти і попадає на цей готель. Заходить, поїв, попив і лягає спати. Жид пана пізнав, а пан жида ні. Каже пан жидови:
— Я поїв і попив. Що треба заплатити? А жид каже до него:
— Ти мені скажи, що тепер робить бог?
— Що я можу сказати? — каже пан. — Може, бог сидить, може, їсть, може, спить.
А жид каже:
— Ні, ти добре подумай, а рано мені скажеш, що бог робить. Пан цілу ніч думав та й пригадав: «Казав мені жид, що бог робить драбинку, одну — вгору, а другу — вдолинку. Добре він мені сказав. Я колись був паном, а тепер нічого не маю. Ану скажу йому завтра про драбинку». Приходить жид рано до пана:
— Ну, пане, тепер ти мені кажи: що бог робить? А пан каже до него:
— Бог робить драбинку.
— Яку, — каже, — драбинку?
— Одну — вгору, другу — вдолинку.
— А чого одну — вгору, а другу — вдолинку? А пан каже:
— Колись я здибав жида і говорив про це з жидом. І жид мені так сказав. І це дійсно правда. Бо я був тоді паном, мав грошей багато, а тепер не маю нічого. Тоді бог робив для мене драбинку.
А жид каже до него:
— Правду ти сказав. Ти пізнаєш, — каже, — мене?
А пан дивиться на него та й не знає, що казати, бо він його не пізнає. Каже жид до пана:
— Ходи зо мною.
Приводить його до тої валізки та й каже:
— Ти пізнаєш цю валізку?
— Пізнаю, — каже.
— Твоя?
— Моя.
— А що в ній було?
— Було повно грошей.
— Ану дивися в валізу. Є гроші?
— Є.
— А ти мене не пізнаєш?
— Ні.
— Я той жид, що ти мене здибав і в мене питався, що бог робить. І тоді жид файно ту валізу з грішми йому віддає. І пан дякує файно. І каже жид до пана:
— Би ти ніколи нікого на збитки не брав і не насміхався. І вони розійшлися.