☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Осел і лев
Українська народна казка Кіровоградщини

В одному селі жив собі чоловік, у якого був осел. Поки був молодий, тягав тяжкі мішки. А коли постарів,уже не зміг нічого возити. І от одного разу осел упав посеред дороги. Чоловік його бив, бив, але осел не підвівся. Чоловік і сказав:

— Завтра я тебе заріжу.

Осел узяв та й утік у ліс. І став жити-поживати в свою насолоду. Аж тут зустрівся з левом. Лев став грізно кричати:

— Ти знаєш, хто я такий? Я цар звірів. Чому ти мені не кланяєшся?

— Який ти цар, як я цар! У мене є царська печать.

І показує йому новеньку підкову. Лев здивувався, аж очі на лоб вилізли.

— Ну, давай, щоб ми не сперечались, хто із нас цар, влаштуємо змагання. Хто більше піймає звірів, той і буде царем.

І пішли вони полювати. Лев спіймав косулю, зайця, телятко. А осел виліз на пагорб, розлігся на траві, висолопив язика і прикинувся мертвим. Позліталися ворони, стали несміливо підходити. Котра з них підходила ближче, він непомітно бив її ногою і підкладав під себе. Коли набив із десяток ворон, встав, обтрусився, й інші ворони відлетіли. І ось вони зустрілися з левом, лев став хвалитися:

— Дивися, скільки я вполював.

— Таких, як ти вполював, я можу зловити безліч. А ти ось вполюй таких, як я. Я за ними по небу бігав.

І показує той десяток ворон. Лев, похнюпившись, визнав осла царем, а сам пішов геть із того лісу.

Іде, а назустріч йому вовк та й каже:

— Здрастуй, цар!

Лев йому у відповідь:

— Я уже не цар. Я бачив справжнього царя, з печаттю.

— Покажи і мені його, — сказав вовк.

— Та я боюсь, — сказав лев.

Вовк каже:

— Зв’яжімося хвостами та й підемо помаленьку.

Ідуть вони, аж лев побачив, що осел пасеться на галявині, та й показує його вовкові. А вовк як крикне:

— Дурний ти, та це ж ослисько!

А левові почулося, що новий цар уже близько. Лев як рвоне. Забув, що з вовком прив’язаний хвостами. Побіг по пеньках, по колодах, а тоді заморився. Обертається, а вовк вже й дух спустив.

— Що, брате, побачив нового царя та й дух спустив?

Узяв, відв’язав свого хвоста та й пішов з лісу геть. А ослик ще й досі там царює.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

226 (8125). Осел і лев. СУС 103С*. Записала Коротич Ірина 2010 року. Коротич Анатолій Васильович (1949). Кіровоградська область, Добровеличківський район, Добровеличківка