Охоронець лісу
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід та баба. От одного разу послала баба діда в ліс по дрова:

— Іди, діду, нарубай дров, бо нічим топити в печі.

Дід одягнувся, взяв сокиру і пішов до лісу. Іде лісом, іде, коли бачить пеньок сухий стоїть. Він розмахнувся і ударив по ньому сокирою.

Коли це із-під пенька:

— Не рубай мене.

Дід аж упав від здивування. Раптом появився маленький чоловічок, а борода у нього біла та ще й довга-довга.

— Хто ти? — питає дід.

— Я охоронець лісу. Ти чому тут рубаєш пеньочок?

— Мене баба сюди послала, в печі нічим протопити, потрібно дров нарубати.

— Іди діду, додому, — каже охоронець, — і скажи бабі, що дров уже заготовив.

— А хто ж принесе дров?

— Це вже мій клопіт.

Прийшов старий додому та й розповів бабі, що з ним трапилось. Вийшла баба з хати, а на подвір’ї ціла купа дров лежить. Баба взялася за голову і ахнула!

Послала баба діда до лісовичка з гостинцями.

Довго дід з бабою ще топили тими дровами, що охоронець лісу приніс, грілися біля грубки і дякували йому за допомогу.