Охоронець лісу
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Жили собі дід та баба. От одного разу послала баба діда в ліс по дрова:
— Іди, діду, нарубай дров, бо нічим топити в печі.
Дід одягнувся, взяв сокиру і пішов до лісу. Іде лісом, іде, коли бачить пеньок сухий стоїть. Він розмахнувся і ударив по ньому сокирою.
Коли це із-під пенька:
— Не рубай мене.
Дід аж упав від здивування. Раптом появився маленький чоловічок, а борода у нього біла та ще й довга-довга.
— Хто ти? — питає дід.
— Я охоронець лісу. Ти чому тут рубаєш пеньочок?
— Мене баба сюди послала, в печі нічим протопити, потрібно дров нарубати.
— Іди діду, додому, — каже охоронець, — і скажи бабі, що дров уже заготовив.
— А хто ж принесе дров?
— Це вже мій клопіт.
Прийшов старий додому та й розповів бабі, що з ним трапилось. Вийшла баба з хати, а на подвір’ї ціла купа дров лежить. Баба взялася за голову і ахнула!
Послала баба діда до лісовичка з гостинцями.
Довго дід з бабою ще топили тими дровами, що охоронець лісу приніс, грілися біля грубки і дякували йому за допомогу.