По брус, по ваган
Українська народна казка Чернігівщини

Кажу-кажу казку, зв’яжу г..вна в’язку, повішу над вухом, торохну обухом. Г..вно кап-кап, Петро хап-хап.

Було в батька три сини: двоє нічого, а третій зовсім дурак.

Раз пішли вони в поле косить, та й забули брус і ваган. От посилає батька меншого сина додому, принести брус і ваган. А щоб не забувся приказали, щоб ішов і повторював: «По брус, по ваган».

Іде він і повторює. Аж ось напроти везе чоловік на високому возі необмолочені снопи. Тому почулося, що хлопець каже: той віз поганий. Чоловік розсердився і набив віжками хлопця. Вернувся він до батька з плачем, а той каже:

— Дурнеє — дурніше! Треба було сказати: „Щоб тобі і твоїм діткам їсти на всю зиму хватило”.

Пішов менший син знов додому. Аж везе дядька віз гною. Хлопець і каже:

— Щоб тобі і твоїм діткам на всю зиму їсти хватило.

Той розсердився і побив хлопця. Вернувся син до батька і все розказав. А батька йому на те:

— Дурнеє — дурніше! Ти б підскочив та допоміг перевернути воза.

Вертається син назад, аж назустріч несуть покійника. Підскочив хлопець та хотів гроб перевернуть. Побили його знов. Вернувся до батька, а той каже:

— Дурнеє — дурніше! Ти ж би зняв шапочку, перехрестився і сказав:

„Вічний покой, царства небесне”.

Пішов син знову додому, а назустріч весілля іде: молоді, свати, свахи. Танцюють усі, співають. Став хлопець, зняв шапку, перехрестився і каже:

— Вічний покой, царство небесне.

Як підхопили його та стали товкти, то ледве втік. Приходить до батька і плаче. А той його вчить:

— Дурнеє — дурніше! Ти би схопив сваху та й сам танцювати пішов.

Іде син знов назад, а назустріч чоловік свиню веде. Дурний схопив тую свиню та давай танцювати. Побив його той. Вернувся він назад плачучи. А батька й каже:

— Дурнеє — дурніше! Ти ж би сказав: «Щоб ви з своїми діточками на тарілочці розговілися».

Вертається знов дурний додому. Аж тут чоловік сів нужду справити. А хлопець каже:

— Щоб ви з вашими діточками на тарілочці розговілися.

Побив дядько дурного. Приходить до батька і плаче, а той і каже:

— Дурнеє — дурніше! Ти ж би кашлянув та й відвернувся.

Пішов хлопець знов назад, аж бачить дядька зібрався стрілять куропатку. Хлопець підійшов та як кашляне. Та так, що куропатка злякалась і полетіла. Побив той чоловік дурного. Вернувся він назад. А батька каже:

— Дурнеє — дурніше! Ти ж би взяв палку та поміг добити тую куропатку.

Іде дурний знов додому. Аж сидять дві баби і одна одній гребенями

розчісують голови і вошей вибирають. Хлопець узяв да й накинувся на них з попліскою. Баби стали оборонятися та й побили його гребенями. Прибіг плачучи до батька, а той каже:

— Дурнеє — дурніше! Треба було тобі і свою голову підставити, щоб і тобі вошей вибрали.

Іде дурак знов додому по брус й ваган, аж бачить два чоловіки б’ються. Він скоренько і свою голову туди всунув. Дак йому бідоласі так надавали, що несила була й піднятися.

Ждали-ждали, нема. Пішов батька сам додому, найшов сина на дорозі вже бездиханного.

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.