Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Покараний скупець
Українська народна казка Чернігівщини

Був собі один багач. Та такий скупий, що жінці муку на тісто давав під вагу. Під вагу і приймав.

От раз жінка спекла хліба, а з діжі вийшло сім хлібин, а восьма — невеличкий буханець. Тут де не взявся старець, просить милостиню. Вона взяла та й віддала йому той буханець. Приїздить багач з степу та й питає:

— А що, скільки хлібин спекла?

— Та сім.

— Брешеш, ще буханець мав бути.

— Та не було буханця.

Він уже й бив її, і що не робив, а вона все своєї.

— Ну, як не признаєшся, — каже, — то я зараз ляжу на лаві та й умру.

Ліг на лаві, склав руки і лежить. А жінка побігла до сусідів і кличе:

— Ідіть чоловіка мертвого убирати.

Посходилися баби, обмили його і вже в домовину поклали. Жінка нахилилася та й голосить, а він з домовини:

— Признайся, скільки хлібин було?

— Та сім, чоловіче, сім.

— Ну, так іди до попа.

Ось прийшов піп, читає і править. Жінка знову до труни припадає.

— А признайся, скільки хлібин було? — знову своєї чоловік.

— Та сім, чоловіче.

— Ну, так несіть до ями.

Понесли вже й на кладовище, поставили біля ями, а він з домовини:

— Скільки хліба було?

— Сім, сім.

— Ну, то закопуйте!

Тільки опустили в яму, а жінка:

— Е, обманула! Було сім хлібин, а восьмий буханець!

Встає тоді чоловік. А піп і люди давай розпитувати, що воно таке. Жінка й розказує. Піп і каже:

— Ну, як він такий, то закопуйте!

Але чоловік втік, не чекаючи, поки його закопають.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

228 (4477). Покараний скупець. СУС 1365 І*. Записала Клименюк Ольга 2008 року. Носенок Варвара Тихонівна (1924). Чернігівська область, Менський район, Дніпровське