При царевича Гриця та циганку
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі цар і цариця і мали вони сина Гриця. Та й послали вони його жениться. От він іде, іде, а назустріч йому стара циганка, та й питає:

— Куди це ти молодий козаче, ідеш? Чи по волі, чи по неволі?

А він і відповідає:

— Все по волі.

Циганка й каже:

— То на горішок. Як дійдеш до криниці, то розіб’єш його та й побачиш, що з того буде.

Взяв він горішок та й пішов. Відійшов недалеко і розбив горішок. А звідти вискочила дівчина, та така брава, що очей не відведеш і й говорить:

— Дай мені бистро води напитись, бо як не даси, то я вмру.

А води в царевича не було і дівчина померла. Іде царевич далі, а назустріч йому ще старіша циганка, та й питає:

— Куди це ти молодий козаче, ідеш? Чи по волі, чи по неволі?

А він і відповідає:

— Все по волі.

Циганка й каже:

— То на тобі цей горішок, а як дійдеш до криниці, то розіб’єш його та й побачиш, що з того буде.

Взяв він горішок та й пішов. Ішов він, ішов, а криниці все немає, не стерпів царевич та й розбив горішок. А звідти вискочила дівчина ще бравіша за першу, та й говорить:

— Дай мені бистро води напитись, бо як не даси, то я вмру.

І ця дівчина померла. Сів Гриць на землю і гірко заплакав. Коли де не візьмись — іде циганка. Така стара і страшнюща, та й питає:

— Чого це ти молодий козаче, плачеш?

Розповів їй царевич про своє горе, а вона й каже:

— На тобі ще один горішок, а як дійдеш до криниці, то розіб’єш його та й побачиш, що з того буде.

Взяв він горішок та й пішов. Ішов він, ішов, а криниці все немає. Цілий день і цілу ніч блукав Гриць, але горішка не розбив. Аж рано-вранці побачив він криницю. Підійшов до неї і розбив горішок, вискочила з нього дівчина та така гарна, що кращу не можна й уявити, та й каже:

— Дай мені бистро води напитись, бо як не даси, то я вмру.

Дістав царевич води з криниці і напоїв дівчину, а тоді й питає її:

— Чи згодна ти бути мені за дружину?

Дівчина з радістю погодилась. Посадив він її на криницю, а сам пішов сказати батькам про своє одруження і прислати карету за нареченою.

Як тільки Гриць зник з виду-де не взялась стара та страшнюча циганка і й говорить до дівчини:

— Яка в тебе гарна одежа! Дай мені її приміряти, може і я кращою стану, а ти мою надінеш.

Дівчина не погоджувалась, та циганка зуміла вговорити її. Як тільки дівчина наділа на себе циганчине плаття, та зіштовхнула її в криницю, а сама сіла на цямрину і стала чекати царевича.

Через деякий час приїхали слуги царські і забрали циганку до палацу, а щоб царевич не впізнав її, обмотала лице хусткою і сказала, що голова болить.

Наступного дня прийшла по воду жінка, опустила відро в криницю, а замість води витягла дівчину. Розповіла їй красуня про своє горе і жінка пообіцяла їй допомогти, забрала дівчину додому і всім розповіла, що це її дочка знайшлася.

Ввечері приходить до жінки цариця і просить допомогти пір’я дерти. А жінка говорить, що допомогла б, але в неї дочка хвора, не може її залишити. Тоді цариця й каже:

— Беріть свою дочку з собою, буде нам казки розповідати, щоб не так скучно було.

Посходилися жінки до палацу, сидять пір’я деруть, а дівчина їм казки розказує. Прийшли цар з царицею, царевич з циганкою і теж казки слухають. А дівчина розказує казку, що я вам кажу.

Циганка слухала, слухала і померла зі страху. А царевич впізнав свою наречену і одружився з нею.