Про Івана Царевича, Маріяну і Кощея Безсмертного
Українська народна казка Гуцульщини

Жив Іван Царевич. В него була наречена дівчина Маріяна. Одного разу каже Маріяна:

— Ми би поїхали в лісок. Мені так хочеться ягід. Іван вивів коня, взяв собі плахточку, накрив коня, сіли на коня й поїхали. Приїхали в лісок, пустили коня пасти, взяли кошик і пішли брати ягід. Назбирали, вернулися, постелили плахточку, сіли й їдять ягоди. Маріяна каже. — Я так здрімалася, Іване Царевичу.

І лягла й заснула. А Іван Царевич узяв кошик і пішов ще набрати ягід. Для тата, для мами.

А Кощей Безсмертний сидів за корчем і на все то дивився. Наколи Іван відійшов далеко, Кощей підійшов, її сонну тою плахточкою обгорнув і поніс до свої хати. Іван Царевич вернувся — Маріяни нема. Він подумав: «Якби була плахточка, то, значить, вона десь пішла. А тут і плахточки нема». Дуже затривожився Іван Царевич. Зачав кричати:

— Маріяна! Маріяна! Маріяна!

Нема. Що це сталося?! Не може він до себе прийти. А він мав лук. Узяв лук і ходить лісом сам не свій. Іде він лісом, аж дивиться, летить орел. Намірився він з лука стріляти. Орел стрілою до землі і просить:

— Не стріляй, Іване Царевичу, я тобі пригожуся.

І Царевич опустив лука. Іде далі. Пройшов трошки, здибає медведя. Знов націлив лука, стріляти в медведя хоче. А медвідь підбігає і просить:

— Не стріляй, Царевичу, я тобі пригожуся. Іван опустив лук і не стріляв у медведя.

Проходить він далі, сам не знає, куди. Аж дивиться крізь ліс, стоїть маленька хатка на курячій ніжці. Він підходить ближче, дивиться, де двері. Нарешті знайшов двері і відтворив. А там таке страшне! Лежить Баба Яга. Ніс мало що не до стелі, а губа висить аж до землі. Напудився Іван і прихилив двері назад. Баба Яга до него говорить:

— Не бійся, Царевичу, я знаю, куди ти йдеш. Ти йдеш свої дівчини Маріяни шукати. А я знаю, де вона є.

Іван підскочив до Яги, припав на коліна і зачав прохати:

— Скажіть, бабочко, скажіть.

— Я скажу. Маріяну вкрав Кощей Безсмертний. А ти слухай мене добре. Кощей — безсмертний, але його смерть є в яєчку. А яєчко в качці. А качка в ковбку ^*, а ковбок по морю плаває. А ти йди все на полуднє ^*, на полуднє, інакше нікуди не повертай. Там почуєш, буде шуміти море. Той ковбок викине на берег. Вода вернеться в море, а ковбок лишиться. В тому ковбку качка, а в качці яєчко.

От прийшов Іван до моря. Якраз море ковбок викинуло. Що тут робити? Зажурився Іван. Ні пилки, ні сокири нема, чим цей ковбок розбити? І вчув Іван то́піт. Подивився, а то йде медвідь.

— Іване Царевичу, я казав, що я тобі пригожуся.

І взяв ту колоду на плечі, і бахнув до каміння. Колода розбилася, а качка полетіла. Іван Царевич зажурився — нема качки.

Раптом дивиться, орел прилетів, качку раз і злапав. Приніс качку до Івана Царевича, роздер її, і яєчко викотилося. І взяв його Іван за пазуху.

А Баба Яга йому сказала: «Будеш вертатися цею дорогою і до половини дійдеш, то поверни направо і там найдеш Кощеєву хату». Він так і зробив. Іде, іде, аж дивиться, якраз є хата. Підійшов, утворив двері, а Кощей Безсмертний за столом їсть. Каже Кощей Безсмертний:

— Ага, Іван Царевич. Давно я тебе жду. Аж тепер я тебе з’їм.

А Іван Царевич витягає яєчко з-за пазухи й показує йому. Кощей задеревів ^*. Тоді Царевич зачав кидати яєчком з одної руки на другу, а Кощеєм гримало до стіни. Так кидало ним! А Царевич як кинув яєчко до землі! Яєчко розбилося, Кощей повалився і помер.

А Іван Царевич взяв Маріяну за руку, і ту плахтиночку взяв. Приходять у ліс, а там їхній коник пасе. Постелили плахтиночку на коника, взяли свій кошик з ягодами і поїхали додому. І дома була велика радість. Поженилися вони, їли, пили, гуляли.