Про Івана, попа та пана
Українська народна казка Бойківщини
Як оженився бідний Іван, то взяв і жінку бідну. І нічого вони не мали. Прожили вони рік, з’явилася в них дитина. Прийшлося ту дитину хрестити, куми не хотять іти кумувати, бо нема кому кумувати, бо він бідний. І післав його піп, би він пішов до пана, би пан йому пустив покумувати свиней. Він приходить до пана і просить:
— Ніхто не хоче йти до мене кумувати. То пустіть своїх свиней, би покумували вони.
Пан каже пані:
— Пусти не лише свиню, пусти геть і пацята, най ідуть Іванови кумувати.
Іван виходить від пана, жене свині. Люде дивляться, що пан тілько свиней дав Івану. І пішли до Івана кумувати, бо буде гостина. Іван каже сусідам:
— Приходьте в куми. Мені пан дав свиней, щоб я різав, бив, би-м мав гостину, би люде мали ся чим гостити і мені кумувати.
Поприходили сусіди, порізали ті свині, наварили всього, напекли — дуже файну гостину справив Іван на хрестини. Охрестили дитину, прийшов на ту гостину й піп. На другий день сходяться люде до церкви, піп сміється з пана.
— Ну, — каже піп, — як ваші свині кумували?
А пан каже:
— Нічого. Кумували.
Та стиснув пан плечима і пішов додому.
І закликає пан Івана до себе додому і радить його:
— Слухай, Іване, наш піп джуе молиться, він дуже святий, має зноситися на небеса. І він має золото. Треба щось зробити, би ти то золото від нього забрав. Ти, Іване, тото зроби.
А Іван питається пана:
— А як то зробити?
А пан був на попа дуже злосний, що піп з нього за тоти свині сміявся. І навчив пан Івана, як він має зробити, аби пан посміявся з попа. І найшов пан для Івана попівські апарати.
Коли люде виходили з церкви, Іван сховався в кут і лишився в церкві. Та перебрався в попівські апарати. І голосно мовив:
— Господи помилуй! Дайте мені отця духовного. Він тої ночі буде зноситися на небеса! Най забирає у валізку своє золото і піде з ним на небеса.
Увечері піп узяв свою валізку з золотом, узяв з собою попадю і прийшов до церкви. А Іван уже стоїть там з великим. А той Іван був дуже сильний. Бере він попа й попадю в міх, а валізку з золотом у руку. І потягнув він той міх догоди на дзвіницю. А попови в’ївся в бік мотуз, яким був перев’язаний міх, і піп голосно застогнав. А Іван крикнув:
— Господи помилуй! У царстві таких не треба.
Та й пустив той міх, і він покотився сходами донизу. А Іван з валізкою пішов геть.
Прибігає Іван до пана, подає валізку з золотом і каже:
— Я вже тото зробив!
А на другий день приходить до церкви, піп править. Та й знов:
— Господи помилуй! Пане, як ваші свині кумували?
А пан у відповідь:
— Господи помилуй! Як ви зносилися на небеса?
На тім вони й розійшлися. І пан віддав Іванови за попівське золото весь свій маєток.