Про Івана-землероба та царівну
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив цар і було в нього три доньки. Найменшу доньку покохав Іван — звичайний землероб. Він прийшов до царя, каже йому:

— Я хочу одружитися з твоєю донькою.

А цар йому відповідає:

— Якщо ти зробиш мої три завдання, тоді я віддам тобі свою доньку.

Іван зажурився, прийшов до царевої доньки, і жаліється їй, що сказав йому її батько три завдання виконати. А вона йому каже:

— Іди до нього, хай він тобі скаже свої завдання. А тільки, як прийдеш до нього, станеш зліва направо.

Прийшов Іван до царя, а цар йому каже:

— Викопай криницю, зроби цямрини, зроби зруб на криниці, і до ранку принеси напитися води мені.

Він прийшов додому до царевої доньки і каже їй:

— Сказав мені твій батько, щоб я викопав криницю, виклав цямрини, зробив зруб на криниці і на ранок приніс йому напитися води.

Вона йому й каже:

— Не хвилюйся, лягай спати.

А сама вийшла на ганок, крикнула, свиснула. З’явилися слуги. Ті копають, ті рубають і на ранок царівна принесла воду Іванові. Іван взяв воду і поніс цареві і цим дуже здивував його. Цар відповів:

— Так, добре! Прийдеш завтра, я тобі друге завдання дам.

Приходе Іван до царівни і жаліється їй:

— Сказав батько, щоб я знову прийшов.

На другий день він йде знову до царя. Царівна каже Івану:

— Ти не забув, що тобі треба стати зліва направо?

Прийшов Іван до царя, став зліва направо. Цар йому і каже:

— Я тобі зараз скажу друге завдання. Я хочу, щоб ти спахав землю, посіяв пшеницю, виростив її, скосив, обмолотив, змолов зерно і напік хліба. І щоб рано-вранці його приніс мені.

Приходе він до царівни і каже:

— Сказав мені батько, щоб спахав землю, посіяв пшеницю, виростив її, скосив її, обмолотив, змолов зерно і напік хліба. І щоб завтра рано-вранці приніс йому хліба.

От вона йому каже:

— Не журися, лягай спати.

Вийшла на ганок царівна, свиснула, крикнула. І прибігли її помічники. Ті орють, ті сапають, ті косять, ті молотять, ті мелють зерно, і вранці був готовий хліб. Іван взяв рано-вранці хліб і поніс цареві. І знов йому треба було стати зліва направо. Цар йому каже:

— Молодець! Прийдеш завтра, я тобі останнє завдання скажу.

Прийшов Іван до царівни і каже:

— Сказав мені батько, щоб я знов до нього прийшов по останнє завдання.

Царівна йому каже:

— Нікуди ти завтра не підеш, тому що якщо ти завтра підеш, він тебе вб’є. Будемо тікати.

Царівна нарвала калини і положила на ліжко, поплювала на калину три рази і почали тікати.

А цар зайшов, побачив, що немає Івана. От посилає своїх слуг за ними. Стукають вони у двері, а слина відповідає:

— Зараз ми прийдемо.

Проходить деякий час, а їх немає. Посилає цар знову своїх слуг. Знову приходять слуги, а слина їм відповідає:

— Зараз ми прийдемо.

Цар розгнівався перетворився на Змія Горинича і почав за ними гнатися. Коли Царівна оглянулась і помітила, що за ними женеться батько, вона сказала Іванові:

— Зараз я зроблюся пшеницею, а ти косарем. І коли батько до тебе підлетить і запитає: «Чи ти не бачив кавалера і баришні?», ти йому відповіси, що не бачив. Тільки йому в очі не дивися.

От підлітає батько до Івана і запитує:

— Чи ти не бачив кавалера та баришні?

А косар відповідає:

— Ні, не бачив.

Розгнівавшись ще більше цар, вернувся назад. Вони знову перетворилися в хлопця та дівчину і знову почали тікати. Тікають, тікають, аж раптом царівна оглянулась і побачила, що батько знову за ними гониться. От вона і каже Іванові:

— Тепер, Іванушка, я зроблюся церквою, а ти попом.

Перетворилась вона в церкву, а він в попа. Підлітає до них батько і запитує:

— Чи не бачили ви тут кавалера та баришні?

А поп йому відповідає:

— Ні, не бачив.

Розгнівавшись ще більше, чим перший раз, цар повернувся додому. Але він відчув, що його надурили і в цей раз. Тільки батько відлетів від них, вони перетворилися на хлопця та дівчину. Тікають, тікають. Царівна знову оглянулась і побачила, що батько летить за ними.

— А тепер, Іване, я зроблюся річкою, а ти зробишся селезнем. Але тільки з очерету не випливай.

Прилетів цар, став на мості і каже:

— Тож будь ти приклята богом трижди.

Полетів батько додому. Перетворилась вона на дівчину, він на хлопця. Вона йому каже:

— Йди додому, Іванушка. А я повинна виконати закляття батька. Я повинна бути річкою три роки.

Пішов Іван додому, батьки зраділи йому, що він живий. Проходить три роки, батьки стали його одружувати. І в цей день царівна перетворилась з річки на дівчину. Виснажена, заморена вона йде до села і питає у жителів села:

— А що це за весілля тут?

А люди відповідають:

— Іван одружується.

Дійшла вона до двору, зайшла в двір, стала на поріг і дивиться на Івана. Та дивлячись на Івана, так плаче, немов та річка течуть її сльози. Наш Іван побачив, що вона стоїть на порозі, він вийшов із-за столу, схватив її за руку і сказав батькам:

— Це моя дружина, яку я чекав три роки, але вам вдалося зламати мій опір і ви хотіли мене одружити на іншій.

І з того дня вони стали жить-поживать та добра наживать.