Про багатих дочок і бідну дочку
Українська народна казка Гуцульщини

Було це, де не було. За крутими горами, за густими лісами, де був світ побитий дошками. Жив собі один багач і мав три дочки. І як приходили сватати дочки бідні сини, то він не хотів віддати, бо чекав, аби його дочок взяли багачі. Перший раз віддалася за багача перша, найстарша дочка, потому віддалася за багача середуща. А наймолодша вишукала собі бідного хлопця і сказала, що віддається за того бідного хлопця. І віддалася за него. А багач, батько її, розлютився та й не дав їй нічого, ніякого віна не дав.

Прийшли Різдвяні свята. Багач збирається з жінкою, упрягає коні, бере на віз усякі добра і їде вечером до старшої доньки. Приїхає тамечка, спирає перед хати коні. І йдуть з жінкою під вікно. Дивляться в вікно, а ті так б’ються. По їхній доньці кров уже з голови тече, по її чоловікови тоже. Тоді багач забирається відти та й їде до середущої доньки. А старша донька з чоловіком і не чули, що батьки були під вікном, бо вони межи собою билися.

Приїхали вони до середущої дочки. Знов сперли коні, стали під вікно. Подивилися в вікно, а там уже й стіл перевернули і все в хаті побили. Б’ються. Багач з жінкою подивилися та й вернулися назад. Хочуть їхати додому. А жінка зачала його просити:

— Ходім ще до тої доньки. Старий не дуже хотів, але сказав:

— Най буде.

Приїхають вони до тої доньки. А в неї така бідна хатчина. Маленька. І вони такі бідні обоє. Під’їхав багач з тими всіма добрами. Лишив віз та й коні і тихоньхо підійшов до вікна. Дивиться, як ті жиють. І жінка багачева дивиться. А ті не мали, що зварити, та лиш один борщик зварили і коржик спекли тоненький. Бо були бідні. Та й сіли собі коло стола, та й вечеряють. Обнялися вони та й собі співають пісню:

Коржику тоненький. Борщику ріденький, А ми їжмо, а ми пиймо, Любку солоденький. Багач з-під вікна на то подивився, та й жінка його подивилася. Тоді вони вертаються до воза і під’їхають ближче т’хаті. Багач закричав:

— Тпру, гов!

А ті здивувалися.

— Що це? Тато до нас приїхав!

Входить багач до хати, заносить усякі добра з воза. Все, що віз старшій і середущій дочкам, віддав бідній дочці. Та й сказав:

— Аби-сте прийшли до мене на забаву.

А дочка й зять дуже очудувалися. І набувалися вони, тато з мамою у молодшої дочки цілу ніч. Та й сказав тато, що передасть їм усе своє майно.

Та й несли з тим ріденьким борщиком горнець, та й байці конець.