Про вкрадеш гроші і ворожбита
Українська народна казка Гуцульщини

Був один дідич, мав він трьох слуг. Тоти слуги возили в поле кіньми гній. А дідич мав дуже багато грошей, і ті фірмани дізналися, де дідичеві гроші стоять. А ті гроші були в такім зробленім з дерева куферку. І фірмани той куферок украли, поклали його на фіру, прикидали гноєм та й повезли в поле. І порадилися вони всі три, що треба куферок закопати на полі в гній. А як пан перестане шукати гроші, вони куферок відкопають і грішми поділяться.

А в тім селі був ворожбит. Пішов пан до того ворожбита, взяв його до себе додому і сказав йому, щоби вгадав, хто вкрав гроші.

— Але як ти не вгадаєш, — наказав пан, — я тебе замикаю на цю ніч у тюрму, і ти маєш вгадати до рання. А як ні, то рано тобі двадцять п’ять буків дубельтових. А як угадаєш, я з тобою добре розплачуся.

Як пан його там замкнув, ворожбит сказав:

— Попав-ем, як тарган у сметану. Але нічого.

А ті фірмани знали, що ворожбит має відгадувати. І порадилися вони стояти за чергою вночі біля дверей і слухати, що він у тій тюрмі буде робити. Чи він угадає?

Стоїть один з фірманів біля дверей і слухає. А ворожбит тихонько сидить у своїй тюрмі. Запіяв уночі перший кугут, а ворожбит сказав:

— Слава тобі, Господи, вже один є.

А два фірмани прийшли під тюрму запитати третього:

— Ну, що є?

А той, що був під дверима, каже:

— Йой, уже одного відгадав.

І став на варту другий фірман. Запів і другий кугут. А ворожбит каже:

— Слава тобі, Господи, вже є й другий. А фірмани прибігли та й питають:

— Ну, що є?

А той, що був під дверима, каже:

— Уже відгадав за двох.

Став під двері третій фірман. Як запів третій кугут, ворожбит сказав:

— Слава тобі, Господи, вже є й третій.

А фірмани цілу ніч не сплять. Бо ворожбит є. Як сказав ворожбит про третього, фірман, що стояв під дверима, з переляку сказав:

— Куферок з грішми закопаний у такій і такій купі гною на полі. У третій купі з долу, відки сонце сходить.

Та пішли собі фірмани і полягали спати. Рано пан разімкнув ворожбита.

— Та й що, відгадав?

— Відгадав, — каже, — кажіть фірманови, най впрягає коні. І сідаєм оба і їдемо в поле по гроші.

Запрягає фірман коні, приїздить пан з ворожбитом до третьої купи, розкидають той гній і вибирають куферок з грішми.

Кілько пан дав ворожбитови грошей, я не знаю, бо ті гроші не рахував. Панові гроші вернулися, а слуги набралися за ніч страху і нічого з тих грошей не мали.