Про дурного Балу
Українська народна казка Поділля

Жила собі жінка і мала хлопця, який звався Бала. Він був несповна розуму. І каже мама до нього:

— Не сиди вдома, йди до Марусі.

І він пішов до неї, а вона дала йому сала. Бала прив’язав його на мотузочок і повішав до вікна на цвяшок. Мама знов його питає:

— Ти був у Марусі? Що вона тобі дала?

— Дала мені кусочок сала. Я повішав його на цвяшок, коло вікна.

— От дурний, треба було положити те сало в торбу.

Пішов знов до Марусі. Як йшов додому, то дала вона йому курку. Приніс ту курку, запхав у торбу і зав’язав. Приходе мама:

— Що тобі дала Маруся?

— Дала курку.

— А де та курка?

— В торбі.

Мама взяла ту курку і випустила. Потім каже:

— Не іди до Марусі, а йди селом, може, кого здибаєш, кого побачиш.

От іде він селом, а там сидять жінки. Він взяв камінця і кинув. Попав одній в голову, а другу покалічив. Побігли ті жінки до його матері жалітися. Кажуть:

— Не випускайте його в село, бо він несповна розуму.

Мама насварила його і каже:

— Йди сядь і вибачся перед жінками, за те, що причинив їм зло.

Пішов Бала в село. Йде і баче, що хлопці б’ються. Він підійшов до них, сів і почав вибачатися. А його хлопці злапали й побили.

От такий був дурний Бала, якого мама більше в село не пускала.