Про дівчинку Наталю і чарівний клубочок
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили дід та баба, і була у них внучка Наталя.

Одного разу подруги Наталі ішли у ліс по ягоди і гриби. І просили дідуся і бабусю відпустити Наталю.

— Дідусю, бабусю, відпустіть, будь ласка, Наталю з нами.

Дідусь каже:

— Ідіть, але не залишайте її, бо вона не знає дороги з лісу.

Побігли дівчатка по стежці у ліс. Був теплий літній день, високо в небі світило яскраве сонечко, літали птахи. На деревах весело цвірінькали горобчики.

А коли дівчатка прийшли до лісу, то побачили багато ягід і грибів. Наталя відставала від подруг. Вона збирала ягоди та гриби, заглядала під кожен кущик і заблукала. Дівчинка ходила у лісі, аж поки не настав вечір.

Ввечері, коли сонце заходило, дівчинка почула писк. То пищало пташеня, воно випало з гнізда. Наталя підняла пташеня і поклала в гніздо. Коли тут прилетіла пташка, мати цього пташеняти, і говорить:

— Дякую тобі, дівчинко, за те, що ти врятувала моє дитя. А за це на тобі клубочок і біжи за ним. Він тебе виведе з лісу.

Наталя каже:

— Дякую тобі, пташко, за клубочок.

Дівчинка кинула його. Клубочок покотився дуже швидко, і Наталя побігла за клубочком. Вона вийшла з лісу, дійшла додому.

Дідусь і бабуся дуже зраділи, побачивши свою онучку здоровою і неушкодженою. Наталя розповіла їм про те, що з нею трапилося.

І зажили вони з того часу дружно і щасливо.