Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Про золоту рибку
Українська народна казка Буковини

Пішов дід до моря ловити рибу. Ловив, ловив, нічого не зловив, тілко одну рибку золоту. Рибка каже:

— Діду, пусти мене. Що схочеш, то будеш мати. Лиш прийди і скажи: «Рибко да рибко!» Я прийду і дам тобі, що ти хочеш.

Пустив її дід. А на другий день прийшов до моря і каже:

— Рибко да рибко! Припливла рибка та й питає:

— Чо’ ти хочеш, діду?

— Я хочу, щоб ми з бабою добре жили і все, що треба, мали.

— Добре, діду, будеш мати.

І попливла рибка. А дід пішов додому. Приходи, а там уже все є їсти й пити. Вже добре жиють дід з бабою. А баба каже до діда:

— Дурачина ти, простофіля. Іди скажи рибці, щоб ми будинок добрий мали.

Пішов дід до моря.

— Рибко да рибко! Рибко да рибко! Припливла рибка.

— Чого ти, діду, хочеш?

— Хоче моя баба, щоб у нас був будинок добрий.

— Добре, будеш мати.

Прийшов дід додому — є будинок добрий. А баба каже:

— Іди й кажи рибці, щоб нам люди кланялися. Щоб ми були старші над людьми і в кареті їхали.

Прийшов дід до моря та й кличе:

— Рибко да рибко! Рибко да рибко! Припливла рибка.

— Чого ти, діду, хочеш?

— Хоче моя баба, щоб ми в кареті їхали і щоб нам люди кланялися. Щоб ми були старші над людьми.

— Добре, будете їхати в кареті і будуть вам люди кланятися. Будете старші над людьми, — сказала рибка і попливла від діда.

Приходи дід від моря, а баба вже в кареті сидить. Їдуть вони в кареті, а всі люди їм кланяються. А баба й каже до діда:

— Хочу бути царицею. Пішов дід до моря та й кличе:

— Рибко да рибко! Рибко да рибко!

Довго не приходила рибка. Ждав дід, ждав — нема рибки. Знов кричить дід: «Рибко да рибко!». Припливла рибка.

— Чого ти хочеш, діду?

— Хоче моя баба, щоб вона була царицею, а я — царем. І щоб весь світ нам поклонявся.

— Іди, діду, додому і будеш таким, як був.

Махнула рибка хвостиком і попливла. А дід пішов додому. Приходи, а там, як перше було. Хатина на курячих лабах і його баба під хатиною сидить. Та й на цім скінчилося.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області 31 грудня 1985 року Данилов Олекса Степанович (1915 року народження)

Про золоту рибку
Українська народна казка Гуцульщини

Був собі дідо та й баба. Такі були бідні, що не мали нічого. А баба каже:

— Пішов би ти, чоловіче, до ріки та наловив рибки. Та би мали що їсти. А дідо пішов до ріки та й імив золоту рибку. А рибка каже: — Пусти мене на волю, і що тобі буде треба, я тобі зроблю. І пустив дідо рибку на волю. Приходить він додому та й каже бабі:

— Я зловив був золоту рибку, а золота рибка просилася, та й я її пустив. Вона казала, що все нам зробить, що нам треба буде.

Баба каже:

— Пішов би ти ще до ріки. Та як ще, може, імеш ту рибку, та й скажи, щоби рибка тобі щось дала.

Він прийшов до ріки, покликав, а золота рибка припливла та й каже:

— Що ти хочеш, чоловіче? А він каже:

— В мене нічого нема, лиш маленька хатка та й корито. Я би хотів нову хату мати та й би мав що їсти.

Так сказав дідо. А рибка сказала:

— Йди додому, та й то все буде.

Він прийшов додому, а на місці тої старої хатки нова хата стоїть, а в хаті є їсти все, що треба. А баба каже:

— Ну й що ти таке рибці сказав?! Було казати, щоб не таку хату дала, але палац, такий, як у царя. Іди кажи рибці, най мені такий палац дасть.

Він пішов до річки, покликав, припливла рибка. А дідо каже:

— Моя стара хоче не таку хату, але палац. Рибка сказала:

— Іди додому, все буде.

Він приходить додому, а то вже є палац. Та й слуг багато. Та й баба вже така дворянка. Та й каже йому баба:

— Іди скажи тій рибці, що я не хочу бути дворянкою. Я хочу бути царицею.

Пішов дідо, покликав рибку. Припливла рибка та й питає:

— Що ти хочеш, чоловіче?

— Моя стара не хоче бути дворянкою, але хоче бути царицею. А рибка каже:

— Іди додому, все буде.

Він пішов додому, подивився, а то нічого вже нема, лиш маленька хатка та й корито. Та й баба стоїть дрантива.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Село Долішній Спас, Косівського району, Івано-Франківської області 17 липня 1987 року Гаврилюк Одокія Лук’янівна (1907 року народження)

Про золоту рибку
Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід та баба й жили дуже бідно. Пішов от якось дід на річку, щоб рибки впіймати. Кинув сітку раз — пуста, другий раз — пуста, а на третій витяг рибку, не простую, а золотую. Та каже людським голосом:

— Відпусти мене, дідусю, що хочеш для тебе зроблю.

Пішов дід додому та й хвалиться:

— Впіймав я сьогодні в сітку золотую рибку. А вона казала, що бажання виконає. Та не треба мені нічого. Я її пожалів та й випустив.

— Та нащо ти її пустив? Лучче б корито попросив.

Зажурився дід, пішов до річки і гукає:

— Рибко, золотая рибко! Розказав я про тебе бабі, а вона сказала, щоб корито у тебе попросив.

— Іди додому, діду. Буде тобі корито.

Пішов дід радісний додому, а баба й каже:

— Нащо мені твоє корито. Йди хату попроси.

Пішов дід знову до річки. Розказав усе рибці. А та йому:

— Йди, діду, додому. Буде тобі хата.

Пішов дід додому, а клятій бабі знову невгодно.

— Хочу бути дворянкою, — каже.

Рибка і цю просьбу виконала. От запряг дід коней та й їдуть вони з бабою на ярмарок. Везе він її, коли тут їде король з королевою. Проїхали, а після них пиляка. Баба чхнула, ударила діда і каже:

— Надоїло мені бути дворянкою, хочу бути царицею.

Пішов дід знову до рибки, а та йому:

— Іди додому, старенький. Ісполню і це желання.

Повертається додому, а бабі знову невгодно.

— Хочу бути царицею і на суші і на воді.

Пішов дід знову до рибки. Вислухала вона його й попливла, та нічого й не сказала. Постояв дід, постояв та й собі пішов додому. Приходить. Дивиться, а баба сидить біля розбитого корита.

Вам казка, а мені бубликів в’язка. От і казочці кінець, а хто слухав —молодець.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

85 (5054). Про золоту рибку. СУС 555. Записала Цеба Надія 2008 року. Цеба Галина Антонівна (1937). Полтавська область, Машівський район, Коновалівка