Про липку та зажерливу бабу
Українська народна казка Поділля

Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:

— Ти б старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.

— Добре, — каже дід.

Узяв сокиру та й пішов до лісу. Приходить він до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою:

— Ой не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!

Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому. Приходить додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:

— От який же ти дурень. Піди зараз до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?

— Та як так, то й так, — каже дід.

Надів шапку та й пішов. Приходить до липки та й каже:

— Липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом.

— Добре, — каже липка, — іди додому.

Приходить він додому, а біля хати стоїть віз і конячка.

— Бач, старий, — каже баба, — тепер і ми люди. От тільки хата от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату.

Пішов до липки, попрохав ще й хату.

— Добре, — каже липка, — іди додому.

Приходить дід і не пізнає.

— А, що старий, як би ти попрохав ще й худоби.

Пішов дід до липки, попросив худоби.

— Добре, — каже липка, — іди.

Приходить дід і не натішиться. Повен двір худоби і птиці.

— Ну, тепер нам більш нічого не треба, — каже дід.

— Ні, старенький, піди попроси й грошей.

Пішов дід до липки і попросив гроші.

— Добре, — каже липка, — іди додому.

— От, старий, тепер ми багаті, але треба, щоб нас люди боялися.

Пішов дід до липки, попрохав дід липку, щоб так зробила. Приходить дід додому, аж глядь: нікого нема стоїть та сама стара хата і баба коло неї.

Так покарала липка за те, що ненажерлива баба хотіла всіх людей налякати.

Про липку та зажерливу бабу
Українська народна казка Чернігівщини

Жили собі дід та баба і були вони дуже бідні. Баба й каже діду:

— Піди в ліс та зрубай липку, витопимо в хаті, Щоб тепло було! Пішов дід у ліс, розмахнувся сокирою, щоб липку зрубати, а вона йому людським голосом стала говорити:

— Не рубай мене діду, я тобі в пригоді стану.

Дід злякався постояв, постояв, подумав та й пішов додому. Дома розказав бабі, що з ним сталося в лісі, а баба йому й каже:

— От дурень, ти б попросив конячку з возом.

Дід прийшов у ліс і давай у липки просить конячку з возом, а липка й каже:

— Іди, діду, додому, я зроблю тобі все що ти просиш.

Прийшов додому, а в дворі стоїть конячка і віз. А баба й ще діда посилає у ліс, щоб він сходив да попросив хату, бо вона була дуже стара. Дід знов пішов у ліс і почав просити у липки хату, а липка й каже:

— Іди вже додому, зроблю я вам і хату.

Приходить дід додому, а там стоїть гарна-прегарна хата. А бабі ще мало. Посилає діда в ліс попросити в липки худоби і птиці. Пішов старий в ліс попросив худоби і птиці, а липка й каже :

— Іди діду додому, зроблю я тобі все, що ти просиш.

Дід прийшов додому, а там, повний двір різної худоби. А бабі й цього мало. Каже вона:

— Піди попроси й грошей.

Пішов дід до липки й грошей просить. Липка й грошей їм зробила. Приходить додому, а баба гроші рахує за столом.

— А тепер сходи та попроси у липки, щоб в усьому селі нас люди боялися бо ми ж тепер багаті.

Пішов дід та й попросив і це. Липка зробила. Приходить дід додому, а там сторожа, поліція.

— Тепер діду хай липка зробить так, щоб на нас батраки робили.

Пішов він до липки сказати те, що йому баба сказала. Липка мовчала, мовчала, а потом і каже:

— Іди зроблю вам останнє.

Приходить дід додому, а там нічого немає, стоїть та ж сама стара хата і баба біля неї.