Про постоли і варені яйця
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі чоловік, був дуже бідний, на ноги мав одні постоли. Був він здоровий, дужий і роботящий. В сусідах жив багатій, якому був потрібен дармовий робітник. Багач знався зі чортами. Одного разу він попросив чорта вкрасти в сусіда постоли, той так і зробив.

Вранці чоловік прокинувся, не знайшов постолів, а надворі люта зима. Сів і зажурився. А ж тут багач у двері і каже, що купить йому чоботи, але він відробить у нього за це рік. Погодився бідак, бо треба було якось жити. Працював гарно, але дуже вже погано його годували. І він домігся, щоб його краще годували. Багач дав розпорядження жінці, що кожного дня давала варене яйце. Минув рік, багач нажився з праці мужика і думав, якби його залишити у себе.

Покликав наймита до хати і каже:

— Ти за чоботи відробив, але шкоди мені наробив. Ти з’їв триста яєць. Отже, якби моя жінка поклала їх під квочку, то вивелося б триста курчат, а потім вони стали би курками і нанесли б тисячі яєць, і мав би мав би мішок грошей, а так ти його з’їв. Отож ти будеш ще рік працювати, а ні, подам на суд.

Зажурився бідак, пішов додому. Дома дочка Ганнуся побачила батька зажуреного, розпиталася про причину і порадила іти з паном до суду, і розказала, що треба казати.

У день суду бідак спізнився, прибіг захеканий, аж мокрий. Тут на нього розлютилися, почали кричати і суддя і пан.

Мужик попросив вибачення в судді і розказав, що кукурудзу варив, а потім садив. Біб варив, а потім садив, жито варив, а потім сіяв, а овес варив, а потім сіяв.

Суддя знову розлютився

— Що ти базікаєш, хіба щось вродить, якщо звариш.

Бідак відповідає, що вродить, бо пан говорить, що із варених яєць курчата будуть, ціла хмара.

Суддя зрозумів, що не зможе заставити ще рік працювати мужика на пана даремно, бо пан підтвердив, що яйця йому давав варені.

І ще довго сміялись люди з багача в селі.