Про правдиву і про фальшиву людину
Українська народна казка Гуцульщини

Це було давно, коли Ісус Христос з Петром ходили по земли. Зайшли вони до одної хати і попросили їсти. А жінка взяла кусок хліба, який тримала в руці дитина, і подала Ісусу. Він подякував і сказав:

— Що возьмеш робити, так би-с робила цілий день.

А жінка якраз нарихтувалася іти в місто продавати кусок полотна. Пішла вона з тим полотном у місто і почала його продаючи міряти. І вона його продавала й продавала, а його все було й було. І вона наторгувала багато грошей.

Вертається вона додому, здибається з сусідкою й говорить:

— Був у мене нині якийсь прошак, і так мені повезло, тілко наторгувала грошей за полотно.

І розказала, як вона взяла від дитини останній кусок хліба і віддала прошакови.

А та сусідка багатіща була, але тоже хотіла, би їй так повезло. І каже:

— От коби-то такий до мене зайшов.

А другої днини дивиться вона, ідуть два прошаки і повертають до неї. Вона живо взяла кусок хліба і подала в руки дитині. Дитина тримає той хліб, а прошаки зайшли і просять хліба. Вона взяла хліб у дитини і подала прошакови. А він каже:

— Дякую. Як що зачнете робити, щоби ви так і робили цілий день. А вона собі нарихтувала кусок полотна і тоже хоче іти на ярмарок.

Але захотіла води і ще побігла по воду. Винесла води раз і ще біжить за водою. Винесла другий раз і третій. І так носила цілий день і не могла донести, все їй переверталося відро. От що значить бути фальшивою людиною.