Про те, як три чарки вина триста років пили
Українська народна казка Буковини

Були собі два товариші. Обидва були сиротами. Зійшлися вони в одну хату жити. Один з товаришів захотів женитися. Засватав він дівчину, але не оженився, бо захворів і помер. А та дівка сподобала собі другого з товаришів. Посваталися вони та й ідуть до церкви вінчатися. Ідуть попри цвинтар, а наречений і каже:

— Поверну я на цвинтар та попросю товариша, аби прийшов до нас на весілля.

Став він перед гробом, перехрестився, а гріб відкрився. Виходить його товариш з гробу, подає йому руку та й каже:

— Зайди на пару хвилин до мене.

Зайшли вони під землю, посадив товариш його коло столу та й налив по чарці вина. Випили вони, побесідували, а товариш ще по чарці наливає, потому й по третій. А тоді й каже:

— Піди подивись, що там із твоєю молодою.

Виходить він з гробу і нічого пізнати не може. Як заходив у гріб, то кругом були молоді дерева, а тепер дерева були такі старі, що аж ломилися та падали від старости. І все було не те. Хлопець заблудився і не знав, як вийти на дорогу. Довго-довго блукав він, поки трафив на шлях. Дивиться сюди-туди, а його молодої ніде не видно. «Мабуть, вона чекає коло церкви», — подумав молодий та й пішов дорогою.

Ішов, ішов, аж заморозився. Бачить, іде назустріч якийсь дідок. Підійшов ближче та й питає:

— Куди ти, синку, самий ідеш з квіткою на грудях? А парубок каже:

— Я йшов вінчатися та й зайшов на цвинтар попросити на весілля померлого товариша. Ми випили з товаришем по три чарки вина, і я так сп’янів, що не можу церкву знайти.

Старий подумав та й каже:

— Про цей випадок розказували прадіди, а прадідам їхні прадіди розказували. Дитино, це було більш як триста років тому. Молода твоя вийшла за другого заміж, постарілася, померла, вже й кісточки її зогнили.

Молодий постояв на дорозі, подумав та й вернувся назад до товариша. Так вони й живуть в одній ямі нежонаті.