Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Про трьох братів та бога
Українська народна казка Чернігівщини

Жили три брати, бідні та неодружені. Ходив якось селом дідусь, зайшов до господи, де жили парубки. Хлопці привіталися з ним, нагодували, запросили переночувати. А той дід був сам Господь. От він і каже:

— Просіть в мене, чого хочете.

Старший каже:

— Я б хотів мати багато їжі, щоб ніколи не переводилася.

— Я б хотів мати багато меду, щоб три роки діжки стояли, — каже середній.

— А я хочу мати жінку до мислі, — сказав найменший.

Так і сталося, як хотіли хлопці. Вони одружилися, стали господарями. І ні в кого в селі не було стільки їжі, як у старшого брата.

Середній таку пасіку завів, що кращої й не знайдеш. А найменший жив найбідніше, але мав жінку до мислі. Через п’ять років прийшов дідусь знов. Зайшов до старшого брата і попросив поїсти, але той не дав.

— Роби так, як я, то й своє будеш мати.

Попросив у середнього меду — той не дав. Зайшов і до найменшого. Той упізнав його, привітався, подякував за те, що дав йому жінку до мислі.

— Не треба мені дякувати, а оддайте те, що у вас є найдорожче.

А найдорожчий у них був синочок. Зажурилися вони, та нічого робити, треба оддати сина у Божі руки.

— Натопіть піч, — каже дід, — та й затуліть там дитину.

І вони так зробили.

— А тепер відтуляйте!

Вони дивляться, а там не жар, не вугілля, а золото. І хлопчик грається в печі з тими грішми.

Подякували старому, бо вже не думали побачити сина живим, і зажили щасливо. А у братів достаток пропав.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

109 (4217). Про трьох братів та Бога. СУС —. Записано 2008 року. Нечитайло Євдокія Петрівна (1921). Чернігівська область, Козелецький район, Петрівське