Про хитрого дядька і його розумну дочку
Українська народна казка Чернігівщини

Був собі один пан і закликав він раз гостей. А в селі говорили, що пан, а що бідний, то однаково. От пан покликав двох дядьків і питає:

— Чи правда, що таке в селі балакають?

Вони й підтвердили. А пан загадав їм загадку.

— Одгадайте мою загадку і я вам дам по мішку муки і торбу золота.

Пішли вони. Один дядько прийшов додому та й став з жінкою радитися, що найпрудкіше (така була загадка). А вона й каже:

— Хорти, наші хорти.

— А що найситніше?

— Свині наші, свині.

— А що найм’якіше?

— Це наші подушки.

— А що наймиліше?

— Це гроші.

А другий дядько мав розумну дочку. От він і каже їй:

— Отак і отак, дочко, загадав мені пан загадки. Як же їх відгадати?

— Найпрудкіше — це думка, тату. Найситніше — земля, бо всіх годує, найм’якіше — рука, а наймиліше — сон.

На другий день приходять вони до пана і розказують свої відгадки. Перший дядько не вгадав, а другий відповів правильно. От пан і дав йому торбу грошей. А тоді каже:

— Загадай нам якусь загадку, раз ти такий мудрий..

Вийшов чоловік надвір подумати, а тоді зайшов. А пан питає:

— Де це ти так довго був?

— Та в мене колись жінка Настя померла. То вона переказувала, щоб я прийшов на небо та приніс передачу.

— І ти ходив?

— Ходив.

— Як вона там живе?

— Добре живе, квіти красиві насадила та порається біля них.

— А моїх батьків ти там не бачив?

— Бачив. Вони там конюшні вичищали.

Дав йому пан мішок муки та й каже:

— Іди геть, чоловіче. Та мої батьки зроду панами були, нічого не робили, а ти отаке розказуєш.

Взяв чоловік муку та й пішов собі.