☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Про цигана і лева
Українська народна казка про тварин

Був собі циган, та нічого було у нього їсти. От циганка пішла, нациганила дечого та й наварила вареників. Вийшов циган надвір з тими варениками і ліг їх їсти на сонці та й покапався сметаною. Прилетіло до нього сімдесят мух ще й комар. Як замахнеться на них циган, так усіх і побив. Пішов тоді до царя та й каже:

— Я могущий богатир: сімдесят війська вибив, ще й царя Давида.

Цар написав квиток та й пришив йому коло грудей та й каже:

— Піди у ліс. Там стоїть хатка, і у ній дванадцять розбійників: одинадцять так так ходять, а дванадцятий кривий, сидить за столом і пише.

Пішов циган у ліс, ввійшов у ту хату. Той, що пише, зараз побачив у нього записку, а ті одинадцять не бачили та й кажуть:

— Чого ця харя циганська прийшла? А кривий їм: «Циссе!»

А циган почув та й каже:

— Ще почали шепотіться! В’яжіть сами себе: тут вам смерть. Пов’язали вони сами себе, а він уже зв’язав кривого, положив у кургон і повіз до царя. От розбійники й кажуть:

— Покажи нам царя Давида! А циган і каже:

— Накупіть мені багато сала, тоді я вам покажу.

Накупили вони та й почали шкварити; собаки поназбігались та й поїли те сало.

— Оце той цар Давид.

Тут увійшов цар, взявся у боки, а циган і каже:

— Ось він, беріть його!

Взяли царя Давида та й повезли до другого царя. От циган і каже сам до себе: «Піду лісом проходюсь; тоді піду до царя». Пішов. Іде та й іде. Коли це назустріч лев:

— Здоров, цигане!

— Здоров, леве! От ти лев, а я перелев; ти будеш мені рідний брат. Ходім до моєї матері.

Пішли. Ідуть собі. Стоїть висока осика. Лев і каже:

— Хто сю осику перескоче, той буде старший брат.

Почали скакати. Лев як нахилив, так і перескочив. А циган як нахилив, та тільки-що хотів перескочити, а осика й піднялась. Циган упав та й каже:

— Оттак!

Ще й гекнув. Лев і каже:

— Підемо до моєї матері. Ідуть та й ідуть.

— Куди ти мене ведеш? — пита циган. — Я вже їсти хочу. От лев убив цілого вола та й каже:

— Іди із шкурою по воду.

Пішов циган, та що набере води, то вона й витече. От циган зачепив цілий колодязь та й везе із собою. А лев прийшов до нього та й каже:

— Що ти, цигане-брате, робиш? У мене мати стара, ні з чого буде їй води напитися.

Узяв лев, набрав води в шкуру та й поніс.

— Ну, іди ж, цигане-брате, по дрова.

Пішов циган по дрова та й каже сам собі: «Наламаю маленьких». Та взяв, зачепив цілий ліс та й тягне. Дожидався, дожидався його лев, а його усе нема. Пішов йому сам назустріч, зустрів його та й каже:

— Що ти, цигане-брате, робиш?

А циган йому:

— Як я тобі трохи понесу, то ти вп’ять мене пошлеш. Так я тобі везу цілий ліс. Хоч ти увесь ліс запали, то мені малий клопіт.

— Не треба, цигане-брате, у мене сестра й мати, нічим буде їм топити.

Взяв лев той ліс, нахилив його та й поніс. Двадцять чоловік не підняло б його, а він сам підняв. Викопали кабиці, нашкварили м’яса з того вола, що лев убив, і почали їсти. От циган усе маленький кусочок із’їсть, а більшенький положе. З’їв цілого вола та й каже:

— З’їв цілого вола та ще й не наївся. Лев і каже:

— Ходімо ж до моєї матері!

Пішли до його матері, наварили вареників, що й двадцять чоловік не з’їсть. А циган двоє з’їсть, а двоє в матню вкине. Виїв усе та й каже:

— Ще і не наївся.

От мати левова і каже:

— Ну, привів прожору, що він нас усіх об’їсть. Лев і каже:

— Ну, ходімо, цигане-брате, до моря камінь давити. Хто дужче у землю вдавить, той буде старший брат.

Як придавив лев — до половини в землю вгнав. А циган каже:

— Хіба так давлять?

Та як давоне свої вареники, то аж сироватка потекла. От лев і каже матері своїй:

— Він дужчий за мене. У нас є такі ступи, що як положемо його туди спати і як він засне, то ми їх пустимо, то вони його і поб’ють.

А циган це та й почув, та взяв колоду, накрив її сіряком та й положив у ступу, а сам ліг спати під полом. От лев і каже:

— Він уже заснув; пустимо ступи.

Та як пустили ступи, а вони торох-торох об колоду. Лев із матір’ю думали, що то вони цигана б’ють. От левова мати й каже:

— На тобі мішок грошей, тільки іди.

Дали йому мішок грошей, і лев несе на плечах аж додому. От лев з грішми перебрів через море, а циган без грошей та посередині моря і застряв. Лев і пита його:

— Що то ти, цигане-брате, робиш?

— Та то я побачив золоту рибку.

Лев узяв цигана і вивіз. Везе він його, коли дивиться — голі циганчата біжать.

— Дивись, чортенята біжать! Він як кине цигана, а цей:

— Беріть, діти, молотки, женіться за ним.

Про цигана і лева. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 1049/А. Зап. Г. Залюбовский у Катеринославській губ. Час запису не зазначений. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским, т. I, СПб., 1872; т. II, 1878., II, стор. 120—122.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.