Про цигана-шахрая і нерозумних жінок
Українська народна казка Гуцульщини

Був циган та й дуже бідував, не мав що їсти. Каже він:

— Жінко, нема що їсти. Я піду межи люди і щось принесу.

Узяв він клевчик, кліщі і пішов у село. Іде селом і надибає хатку, а коло хатки стаєнка. Входить він до тої хатки, а там сама баба сидить.

Привитався циган та й каже:

— Купіть клевець, купіть кліщі, сокиру. А вона каже:

— В мене ґазди нема, мені цего не треба. А циган:

— Може, маєте молока трохи, дайте мені покушати.

— Йо ^*, це я маю, я вам дам.

Циган горнятко до рота та й п’є молоко.

— Ой бабочко, ваша корова збавлена ^*.

— Правда, правда, я вижу, що збавлена. Нема вже того молока, що було в мене.

— Що мені дасте, як я вам скажу, хто вам збавив корову? А жінка каже:

— Даю вам кусак сала, даю мидницю муки на кулешу, та й грішми вам дам, аби лиш мені сказали, хто мою корову збавив.

А він каже їй так:

— У дванадцятій годині ночі здійте корову. І беріть того молока в склянку ^* й бийте сметану. І би світло горіло. Будете видіти, та, що вашу корову збавила, уночі в дванадцятій годині прийде до вас додому.

Взяв циган то, що йому дала баба, подякував і пішов. Іде вище, знов хата і стаєнка коло хати. Увійшов циган до тої хати, а там бабка сама сидить. Привитався циган та й каже:

— Вуйночко, клевець возміть, сокиру возміть. А вона каже:

— В мене ґазди нема. Кому буду брати? А циган:

— Може, у вас є ложечка молока? Дайте покушати. Вона дала йому молока, а він каже:

— Ой, ваша коровка збавлена.

— Ая ^*, збавлена моя корова.

— А що мені дасте, як я вам скажу, де ваше молоко?

— Дам, що хочете, аби я лиш виділа, котра відьма моє молоко їсть.

— Встаньте, — каже, — в дванадцятій годині й подивіться, де світло в хаті. Там ваше молоко. Та жінка якраз корову здоїла і ваше молоко п’є.

Жінка надавала циганови, що хотів, і циган пішов додому. А та жінка в дванадцятій годині встає — є світло в одній хаті! А вони такі з тою ґаздинею добрі, що най преч. Ця бере поліно в руки та й іде на то світло. Приходить туди, заглянула у вікно, а там жінка сметану б’є.

— Пусти до хати!

Та пустила її, а вона ґаздиню поліном по голові та по плечах! А ґаздиня її! Бо кожна думає, що друга їй корову збавила. Відмолотили одна одну. Криваві обі і голови в обох побиті.

Рано йде до війта до канцелярії одна, та й друга йде до війта до канцелярії. Та розказує та й та розказує. Обі скаржаться. А війт каже:

— Дурні ви баби! Циган вас обманив, а ви йому свою працю дали. Не будьте дурні. Та й на тім скінчилося.