Півник та млинок
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід та баба, бідні, бідні. Хліба в них зовсім не було.

От поїхали вони до лісу, набрали жолудів, привезли додому та й стали їсти.

Баба впустила жолудь, він покотився по підлозі та й провалився в щілину. За якийсь час пустив жолудь росток і незабаром виріс аж до підлоги.

Побачила це баба й каже:

— Діду, треба підлогу прорубати, хай дуб росте собі вище: як виросте, не будемо до лісу по жолуді їздити, в хаті їх рватимемо.

Старий і прорубав підлогу. Дуб ріс, ріс і доріс до стелі. Баба знову каже:

— Діду, треба стелю розібрати, хай дуб росте ще вище.

Старий розібрав і стелю. А потім і покрівлю зняв. Дуб росте й росте і доріс аж до самого неба.

От не стало вже у діда з бабою жолудів. Узяв старий торбу і поліз на дуб.

Ліз, ліз і забрався аж на небо. Бачить — хатка стоїть. Він у неї зайшов, бачить — сидить в хатці півничок і лежить млинок.

Старий, не довго думаючи, поклав млинок у торбу, півничка взяв і поліз униз. Спустився й каже:

— Ось тобі, стара, півничок та млинок!

Баба посадила півничок на припічок, узяла млинок і почала молоти: як покрутить — звідти млинець та пиріг, скільки не покрутить, то все млинець та пиріг.

Намолола баба цілий кут млинців та пирогів, діда нагодувала і сама наїлася. Почали вони жити не тужити, млинці та пироги їсти, а півник із ними живе.

Почув про чудесний млинок пан. Прийшов він до діда з бабою та й каже:

— Чи нема у вас чогось попоїсти?

Баба йому:

— Чого тобі, пане, дати? Хіба що млинців та пирогів?

Узяла млинок, почала молоти. Як покрутить — звідти млинець та пиріг, скільки не покрутить — все млинець та пиріг. От поїв пан млинців та пирогів і каже:

— Продай мені, бабо, твій млинок.

— Та що ти, пане, не можна його продати !

От дід та баба полягали спати, а пан потихеньку млинок забрав. Прокинулися старі, побачили, що вкрадено млинок, стали вони плакати-журитися.

Тут півник їм і каже:

— Не плач, діду, не плач, бабо: я вам млинок поверну.

Злетів півник з припічка і пішов млинок здобувати. Полетів над полями, над ріками, над дрімучими лісами. Прилетів до панського будинку, сів на ворота й кричить:

— Ку-ку-рі-ку! Пане, пане, віддай млинок! Пане, пане, віддай млинок!

Почув це пан, розсердився і наказав слугам:

— Гей, слуги, візьміть півника, киньте його у воду!

Піймали слуги півника, кинули в колодязь. А півничок сидить у колодязі, п’є воду та приказує:

— Носик, носик, пий воду! Ротик, ротик, пий воду! — і випив усю воду.

— Випив усю воду, вилетів з колодязя і полетів до панського будинку. Прилетів на ґанок і знову кричить:

— Ку-ку-рі-ку! Пане, пане, віддай млинок! Пане, пане, віддай млинок!

Ще дужче розсердився пан і наказав слугам кинути півника в гарячу піч.

Піймали півника, кинули в гарячу піч — прямо у вогонь.

А півничок сидить у печі та приказує:

— Носик, носик, лий воду! Ротик, ротик, лий воду! — і залив увесь вогонь у печі.

Вилетів півник із печі, влетів просто в панський будинок, сів на підвіконні і знов кричить:

— Ку-ку-рі-ку! Пане, пане, віддай млинок! Пане, пане, віддай млинок! Не захочеш віддати — буду в голову клювати!

Став пан своїх слуг скликать:

— Гей, слуги! Хапайте півника! Рубайте його шаблюками!

Побігли слуги шаблі гострити, а півник панові спокою не дає: сів йому на голову та й почав у тім’я клювати. Пан туди, пан сюди, а півник не відстає. Пан почав тікати, а півник схопив млинок і полетів з ним до діда та баби. Прилетів і кричить:

— Ку-ку-рі-ку! Приніс я ваш млинок!

Зраділи дід і баба. Взяли вони млинок і стали жити не горювати, всіх млинцями й пирогами частувати.