Підпилий горобець
Українська народна казка про тварин

Ішов раз п’яний чоловік дорогов, а горобець сидів на вербі та й на то дивився. Дивиться він — іде той чоловік та й потикається, заточується, падає на землю. Але погадав собі горобець: «Ігі! Ану я би це не удав таке зробити? Ану я уп’юся». Та й він пішов та й потяг води раз, другий раз, та й пішов у порох фуркатися — так, як той п’яний чоловік ішов, і що він робив, так він собі робив. А тим часом кіт з бур’янів вибіг та горобця хап! Злапав. Імив він того горобця та й хоче його їсти. Але горобець каже йому: «Е, то не пасує тобі такому неумиваному їсти мене. Умийся!» А кіт узяв та й послухав його та й однов лабов пустив, аби ся умити, а другов його тримає. Горобець як зачув, що він уже його легше держить, та й як ся прудне, та й полетів на вербу і каже: «Уже би я ся тілько упивав!» А кіт зачав казати: «А я уже тілько би-м ся умивав!»