Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Пісня тонкої очеретинки
Українська народна казка Полтавщини

Одного дня тихе болото ніби хтось збурив. Усі його мешканці гомоніли, лементували, галасували, доводили одні одним, хто на що здатен.

— Скрекеке! — розпиналася жаба, — я найкраще співаю, мене все болото слухає. Я найкраще стрибаю, я найшвидше бігаю!

— Чекай-но, — хитнула чубатою головою чапля, — а чи постоїш ти на одній нозі так, як я?

— Бу-гу! — зареготав бугай. — артистка знайшлася! Ось коли я співаю, аж шибки в селі деренчать.

— Деренчать, коли я співаю, — обурився деркач, — хіба ти так умієш?

— Всі знають, що найкраще співаю я! Квік! Квік! — випхнув пихато груди кулик.

Тоненька очеретинка слухала всі ті розмови і все нижче схилялася до води.

— А ти чого мовчиш? — запитав її вітер.

Бо я нічого не вмію робити.

— Таке скажеш, — засміявся вітер, — кожен щось вміє, тільки треба те вміння розбудити.

О диво! Тоненька очеретинка ожила, заспівала. Та такою була її пісня, що всі мешканці болота заслухалися. А вітер полетів далі, бо мусив скрізь побувати, всім допомогти повірити в себе.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

107 (5005). Пісня тонкої очеретинки. СУС —, новотвір. Записала Паламар Наталя 2008 року. Галець Лілія Петрівна (1939). Полтавська область, Козельщинський район, Пригарівка