Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Сестра мене зарізала
Українська народна казка Закарпаття

Жив собі єден чоловік, звався Ангелин. Пішов він по світі глядати собі жінки. Та й найшов собі жінку іменем Білосніжка. І жили вони, і мали доньку, яку тоже назвали Білосніжкою. Потому жінка Білосніжка померла. Остався чоловік з донькою. Що ж ту робити? Другу шукати жінку треба. Найшов він жінку, але в неї тоже таке дівча було. Та мачуха збиткувала з дівчати. І загнала його зимою на ягоди.

— Принесеш ягоди — то будеш жити, не принесеш — не будеш. Дівчина пішла й пішла лісами. І ввиділа далеко огень. Добралася туди, до того огня. А там були чотири чоловіки. Вона їм вклонилася, а вони її звідали:

— Що ж ти, дівчино, глядаєш у зимі? Відповідає дівчина:

— Загнала мене мачуха на ягоди. Та й сказали вони:

— Та котрого ти вітра любиш?

— Я всіх люблю.

— Іди ти, Майовий Вітер, продуй сніг, щоби ягоди виросли. Майовий Вітер пішов і здув сніг. І виголошує:

— Будь, Весна! Ростіть, ягоди.

І ягоди виросли. Сказали вітри дівчині:

— Збирай ягоди. І неси додому мачусі, щоб тебе не збиткувала. Принесла донька ягоди додому. Та стали вони їсти ягоди. З тих ягід веселість велика. Радувався батько. А мачуха тілько своїй дівці радувалася, а тій ніт.

Прийшло літо. Загнала мачуха обі дівчата на яфини. Котра скілько назбирає. І Білосніжка назбирала більше. А мачушина каже:

— Пересип мені, а потому тобі назбираєме. Сіла собі мачушина та поїла яфини. Тоді каже:

— Збирайме тобі.

Збирали, збирали й засперечалися.

— Та я ж уже раз назбирала та тобі оддала. Збирали вони далі. А тоді мачушина дочка сказала:

— Підеме снідати.

Та й сіли собі їсти. І мачушина донька зарізала Білосніжку. І приходить додому, приносить яфин багато. Спитала мачуха:

— А де ж твоя сестра?

— Та я її ніде не видала.

— Багато назбирала, а сестру не видала. А де ж вона ділася?

— Та, може, на друге поле пішла, може, й заблудила.

Нема сестри й нема. А сестру вже гаврани розторгали. А на тім місці калина виросла. Ішли там мандрівники, побачили калину та й кажуть:

— З тої калини була би добра сопілка.

Посідали вони, зробили ґайдичку. А ґайдичка заговорила: Сестра мене зарізала, Гаврани поїли, А сестра ся похвалила, Що я заблудила. А батько мене чекає... Приходять мандрівники до того ґазди. Стали ґайдати. А ґайдичка говорить:

Сестра мене зарізала, Гаврани поїли. А на тому місци Виросла калина, А з тої калини — Прекрасна сопілка. Та й проговорила сопілка, де находиться сестричка. Ґазда питається їх:

— А де ви ту ґайдичку найшли?

— Та там, — каже, — калина, і ми зробили з неї ґайдичку.

І ґазда взнав, де його дівчина. Наказав ґазда свої жінці, мачусі:

— Бери свою дочку, би вона повіла, де сестру згубила. Пішли глядати, а там калина росте. І прогнав ґазда через тото жінку і її дочку. І лишився жити сам.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

10 липня 1988 року Люта, Великоберезнянського району, Закарпатської області Яцьків Михайло Михайлович (1924 року народження)