Сивобородий дідусь
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі чоловік та жінка. Було в них два сини. Чоловік був інвалідом, а тому не міг заробити грошей, щоб прогодувати свою сім’ю. Перебивалися вони з води на хліб.

Якось ввечері сім’я, повечерявши чим було, лягла спати. Коли це чують стук у двері. Жінка хутко встала і відчинила. Біля дверей стояв старий сивобородий дідусь. Він просився заночувати. Жінка сказала, що хатина така тісна, що й самим немає де спати. Та старенький наполягав на своєму. Бідолашна змилостивилася над втомленим подорожнім, запросила до хати. Нагодувати не змогла, не було й крихти хліба, хіба що вода. Постелила старому на лаві, сама притулилася біля дітей на лежанці.

Серед ночі дідусь прокинувся від схлипування господині. Плакала вона від того, що не знала, чим погодувати свою сім’ю та гостя. Вранці дідусь встав із сходом сонця, подякував господарям і сказав:

— Не плач, не горюй, молись богу і все у тебе буде.

Через деякий час дідусь знову навідався. На прощання сказав:

— Скоро будеш багачкою.

— А де ж багатство візьметься?

— Десь візьметься!

Одного дня все виросло ніби з під-землі. Чоловік подужчав, сини виросли. В господарстві з’явилися корови, воли...