Собака на святвечір
Українська народна казка Поділля

Колись давним-давно у мальовничому подільському селі Маниківці, мешкала родина Адамових. У гарній хатині жила велика родина. Напередодні святої вечері сталася пригода.

Мороз. Сніг вискрипує під ногами. Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами. На вулицях майже нікого не видно, всі люди готуються до великого свята — Різдва Христового. Ось і маниковецька сім’я Адамових — батько, мати та два сини, також метушилися у приготуванні святої вечері.

У селі побутував звичай. На святвечір після вечері обв’язувати родючі дерева перевеслами з сіна. Батько, як господар, голова сім’ї, наказав своїм синам Войткові та Михайлові провести цей обряд. Коли ж сини з перевеслами вийшли на подвір’я, вони під дверима побачили велику собаку, яка вляглася до хати. Брати взялися вигонити собаку з обійстя, але вона не йшла. Михайлик пішов до хати запитати батька, що їм робити з цим вечірнім гостем. Батько сказав йому, щоб вони впустили пса до хати і дали йому їсти. Хлопці зробили так як велів батько. Коли ж надворі почала світати пес попросився вийти, але вже не повернувся до добрих людей.

Минуло багато років, родина вже й забула про цікавого гостя на святвечір. І ось чоловік погнав бики у місто, щоб продати. Коли він продав свій товар до нього підійшов молодий хлопець і сказав:

— Я перед тобою у великому боргу.

І повів його у корчму. Чоловік запитав юнака:

— Ти хочеш відібрати в мене гроші, які я вторгував?

— Ні, я хочу вас пригостити і подякувати, — відповів хлопець.

— А чому саме мене? — зацікавило чоловіка.

А хлопець відповідає:

— Пригадайте, я у вас ночував на святвечір, Ви мене нагодували і обігріли. Я був тоді у вигляді собаки.