Соловій і його кум
Українська народна казка про тварин

Колись давно соловій мав лише голову. Раз ішов він на храм та й журився, що не буде міг нічо їсти, бо не має тулуба. Але по дорозі здибав свого кума кліща та й каже: «Куме кліщу! Позич мені тулуба. По празнику віддам тобі єго!» Але тулуб подобався єму дуже, і він вернув з храму іншою дорогою, щоби не здибатися з кліщем. Кліщ чекав, чекав і не міг дочекатися. Пішов, отже, до соловія та й просить: «Ей, куме соловію! Віддай мені тулуб!»

А соловій закричав на него: «Чи я налазив за тулубом до твоєї хати? Сам добровільно дав-єсь єго мені. Не віддам, хіба відбереш силою». — «Силою відобрати не можу, але прийду вночі і відкраду», — каже кліщ. «Не такий я дурний, як ти мудрий! — каже соловій. — Я тулуб припну ніжками до галуззя, а як ти прийдеш, то не відорвеш!»

Але вночі прийшов-таки кліщ й хотів відірвати тулуб. Соловій прокинувся і, перепуджений, почав кричати:

Від того часу соловій не спить вже ночами, а бідний кліщ ходить без тулуба.