Три зернини
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись давним-давно, коли звірі ще вміли говорити, жили в одному селі два півники. З дитинства вони були добрими друзями. Йшли роки і з молодих зозулястих півників виросли голосисті півні. Але, як і раніше півники дружили і навіть дня не могли прожити один без одного. Вся пташина громада дивувалася їхній дружбі, яка з кожним роком міцнішала і міцнішала. Вони в один день створили сім’ї, побудували поряд собі хатинки і разом господарювали.

Півники завжди ділили все порівно: і радощі і біди. Здавалося так буде завжди.

Та одного разу півники поверталися з поля з зерном. Стояла страшенна спека. І друзі зайшли до одного з них напитися водички і відпочити в холодочку.

Прийшовши додому один з друзів вирішив перерахувати свій врожай, і був прикро вражений, бо не дорахувався трьох зернят. Півник засмутився. Сів біля хатки і довго думав: «Де ж поділися мої зернятка, адже на полі ми їх поділили порівну?»

А потім пішов до свого товариша і каже:

— Я загубив у тебе на подвір’ї три зернинки. То ти віддай мені свої, а коли знайдеш мої забери їх собі.

Скривився півник, але зернинки віддав. На цьому їхня дружбі прийшов кінець. Ось так маленькі три зернинки розірвали велику дружбу. А пташина громада ще довго не могла зрозуміти, що стало причиною сварки двох товаришів.